Мільйонер iз порожніми кишенями

Манікюр для купюр

      До міліції зателефонували з ринку «Привокзальний» і повідомили, що в торговельних точках почали з'являтися фальшиві п'ятигривневі купюри. Перший же виїзд на місце слідчо-оперативної групи дав результати — торговці вказали на двох підозрілих хлопчаків, які останнім часом крутилися на ринку і купували продукти. А тут, на своє нещастя, нагодились і самі «герої» — два одинадцятикласники, в одного з яких вилучили сім фальшивок. На допиті хлопці не відпирались і розповіли, що «п'ятірки» їм давала знайома, пообіцявши 20 відсотків від виручки. Коли оперативники нагрянули на квартиру вісімнадцятирічної вінничанки, то там знайшлося ще 99 свіжих «п'ятірок», а також комп'ютерна дискета з відповідним макетом. Дівчина видала наступного спільника — шістнадцятирічного студента технікуму, який у вільний від навчання час підробляв друком «бабок» на кольоровому принтері. На вінчестері його системного блоку виявили той самий макет грошей. Перший пакет замовлення становив 250 штук.

      Чим для обох закінчиться ця оборудка — покаже час, а поки що можна констатувати, що фальшивки були відверто кустарними і їх лише дивом приймали продавці. Дівчина вирізала купюри з аркуша... манікюрними ножничками із заокругленими кінцями, тож краї банкнот мали красиву хвилясту конфігурацію. Невтямки їй було і про відповідальність за злочини проти фінансової системи держави, і про те, що вона разом зi спільниками сформувала організовану злочинну групу класичного зразка.

Непрохані оперативники — гірше татарів

      Дівчина й не здогадувалась, що буквально за тиждень до її провалу (та хіба за подібних обставин можна не провалитися!) у Ленінському райсуді Вінниці був оголошений жорсткий вирок групі фальшивомонетників-професіоналів, які не розмінювалися на дріб'язок — замахнулись відразу на мільйон. Згадана кримінальна справа почалась у жовтні 2004 року, коли до спецпідрозділу з боротьби з корупцією та організованою злочинністю облуправління СБУ надійшла оперативна інформація про вельми підозрілу діяльність мешканця вулиці Пирогова обласного центру. Характеристика особи дозволяла це припустити: уродженець Ворохти, що на Івано-Франківщині, Василь Тумак не дружив iз Кримінальним кодексом із підліткового віку, мав три судимості за крадіжки. Останнім часом він не працював, хоча мав гроші і для найму квартири, і для купівлі комп'ютерного обладнання. А свіжа «оперативка» додавала до його портрету кілька специфічних рис.

      Слідчо-оперативна група, яка зі свідками прийшла обшукати помешкання Тумака, заскочила його зненацька. Господар скрипів зубами, але сам віддав слідчим і саморобний пістолет, і більше двохсот патронів до нього, і мішечок iз канабісом (трохи менше кілограма), i велику кількість 200-гривневих купюр. Все це добро переховувалось у дивані, на якому спав власник. Пізніше на допитах Тумак розповів, що ідея розбагатіти за рахунок фальшивок у нього з'явилася рік тому. Готувався ретельно, продумував різні варіанти. Перші кроки в цьому напрямі зробив тоді, коли в приміщенні агентства нерухомості «Юніком» познайомився з братом власниці цієї фірми Олексієм Кураковим. Хлопець не мав фахової освіти в галузі програмування, але належав до самоуків, які власними силами освоїли комп'ютерні премудрості. Тумак запропонував йому за допомогою комп'ютерної техніки відсканувати зображення обох боків справжніх банкнот номіналом 100 доларів США та 100 гривень, відредагувати зображення та роздрукувати його на папір. Сам Василь узявся за збут підробок серед жителів Молдови, купуючи у них великими партіями цигарки або обмінюючи на долари США. За це він пообіцяв Куракову, що дасть його сестрі п’ять тисяч «баксів» для погашення боргів.

...А також валютники в перуках і з макіяжем

      Щоб менше привертати увагу сторонніх, він спеціально зняв квартиру на вулиці Володарського в центрі міста, куди перевозить техніку і де Кураков просиджує цілісінькими тижнями, по дрібнесеньких деталях редагуючи і підганяючи зображення. Ретельно підібравши папір, фальшивомонетники врешті роздруковують по 250 аркушів із зображеннями лицьового і тильного боків грошей. Розраховували склеювати купюру з двох половинок. Не справдилося — фальшивка виходила надто товстою. Експерименти тривали довго, аж поки не вдалося вивести на папір зображення, дійсно схожі на реальні гроші. Перша партія — 4800 банкнот на суму 960 тисяч гривень — до омріяного мільйона зоставалося зовсім трішечки! Тумак мав повирізати купюри і зайнятися імітацією засобів захисту. До роботи він поставився вимогливо: під час розрізання його не влаштовував вигляд понад 1000 штук двохсотгривневих купюр, і він їх безжально викинув. Вручну виготовив водяний знак і наніс його на 193 банкноти.

      Монетарські вправи приятелів згодом перестали бути секретом для сестри Куракова — Євгенії. Тоді Тумак похвалився перед жінкою, що хоче зробити мільйон. Розповів, як підібрана ним «команда» в один і той самий день в різних містах України обміняє в банківських обмінниках та у міняйл-валютників силу-силенну підробок на справжні долари та євро. Він нахвалявся, що «його люди» робитимуть це, попередньо загримувавшись і змінивши зовнішність за допомогою перук, накладної бороди та вусів. Василь навіть випрохав у співрозмовниці її власну перуку, сказавши, що використає для зміни зовнішності когось із членів своєї «команди», та так і не повернув. Євгенія в правоохоронні органи не заявила i, як потім пояснила слідчому, вона не вірила, що їм справді вдасться в домашніх умовах виготовити національну валюту. Тим часом Тумак продовжував експерименти i навіть обдумував прийоми нанесення ультрафіолетової фарби та відтворення рельєфних елементів.

      Важко сказати, чи довів би Василь Тумак свій замисел до кінця і чи вступив би у клуб мільйонерів, — дуже невчасно його житло потрапило на очі оперативникам зі Служби безпеки. Поки що набутком «багатія» стала четверта судимість — із місць ув'язнення він має повернутись аж через одинадцять iз половиною років (це всього на півроку менше від максимального терміну позбавлення волі, передбаченого цієї статтею Кримінального кодексу). Порівняно з ним Олексію Куракову пощастило, бо його засуджено до п'яти з половиною років ув'язнення.