«Безпорядки» залишилися

      Тих хлопців, яких засудили за участь в акціях протесту 2001 року, давно прийнято вважати політв'язнями. Однак інколи, на жаль, буває так, що очевидне для ока залишається незрозумілим, необгрунтованим чи ще там якимось для Феміди. Певне, тому, що сліпа, з цупкою тканиною на очах?

      Унсовці давно чекали реабілітації. Корекція біографії, право на повноцінне життя (наприклад, при влаштуванні на роботу), зрештою, можливість балотуватися до парламенту (а багатьом членам УНА-УНСО через судимості в кандидатстві відмовили) — все це залишалося осторонь, виносилося за дужки. Головним було відновити справедливість. Не судилося...

      Учора на спільному засіданні Військової судової колегії та Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України судді так і не знайшли законних підстав для перегляду вироку Голосіївського районного суду Києва, який у 2002 році засудив учасників «України без Кучми» за участь у масових безпорядках. Відтак вердикт нижчої судової ланки залишився незміненим. У біографіях, як і раніше, стоїть штамп «судимий». Тільки на серці додалося осаду...

      «Виявилося, що за ці роки нічого не змінилося, — коментує «УМ» голова виконкому УНА-УНСО Руслан Зайченко, якого було засуджено до трьох з лишком років ув'язнення. — Людина, яка тримала в руках сокиру, і та, яка має перед собою комп'ютер, мало чим відрізняються. Десь на верхівках ми змінили кольори, але в структурі нічого не змінилося. Ті, хто прийшов до влади, змогли поновити тільки надбудову, а система залишилася. Президент рік тому визнав, що ми є політв'язнями, сказав, що влада візьметься реабілітувати учасників «УБК». Але нічого не змінилось! А ми ж не за званнями якимись ішли, бо реабілітація насамперед потрібна для держави...».

      Заступник голови УНА-УНСО Микола Карпюк, якого суд засудив до трьох із лишнім років ув'язнення, каже, що за реабілітацію перед Верховним Судом клопотав адвокат політв'язнів. А потім цю вимогу підтримала і... Генпрокуратура — орган, який представляє державне обвинувачення, тобто, за ідеєю, мав би опонувати на процесі постраждалим. «Якщо структура, яка висуває обвинувачення, відмовляється від своїх звинувачень, то логічно, що раз нема обвинувачення, все ліквідовується, і приходить виправдання», — обурюється Карпюк. Він додає, що на процесі сторона унсовців наполягала на тому, що справу було проведено з порушенням і Кримінального, і Кримінально-процесуального кодексів. І, скажімо, Карпюк каже, що справа не тягла на статтю про масові безпорядки, а щонайбільше на опір працівникам міліції. Але суд не сприйняв цієї аргументації. «Показала себе і законодавча влада (коли відмовилася прийняти постанову про реабілітацію учасників акції. — Авт.), а тепер і судова, — підсумовує Карпюк. — Це не проукраїнська влада. Це невідомо що».