Старий Світ потерпає від «великої» води: європейські столиці, що стоять на річках, просто-таки «пливуть», гинуть люди, під загрозою опинилися історичні пам'ятки... В Україні ситуація, на щастя, значно ліпша, але повінь традиційно не обминула Закарпаття і цьогоріч. Фахівці кажуть, що нинішні «водні» масштаби не побили за рівнем хіба що закарпатську повінь 2001 року. Але все ж обійшлося незначними втратами — за цей період чимало зроблено висновків і втілено важливих проектів — принаймні так звітують державні керманичі. Відтак довелося на Закарпатті цьогоріч відселяти, за офіційними даними, лише 20 сімей з одного населеного пункту. Попереду в експертів — важливі проекти, які зменшать ризики карпатців бути затопленими. Упевнитися у злагоджених діях рятувальників та водогосподарників вирішив і сам Президент України — у п'ятницю він планує відвідати Закарпаття і постраждалі від повені регіони.
Що ж до загрози великого розливу Дніпра в столиці й повторення долі підтопленої Європи, то в Києві, на щастя, підстав для таких сумних прогнозів поки що немає. Однак усе може бути. Як кажуть фахівці, стихія — річ некерована. До того ж необдумана забудова берегів Дніпра, без урахування «водного» фактору, цілком може записати Київ у число «мокрих» столиць Європи.
Уже 30 років на Дніпрі не було серйозних підтоплень
Для того аби попередити негативні природні водні явища (крiм iнших функцiй), й існує Державний комітет України з водного господарства. Досвіду цим фахівцям вистачає — уже понад 50 років вони вивчають, аналізують, покращують ситуацію із водними ресурсами України. Повені — це теж їхня парафія. А одне із найважливіших завдань — захистити населення, економіку держави від руйнівних водних стихій та мінімізувати збитки від паводків. Спільно з Міністерством із надзвичайних ситуацій Держводгосп відслідковує гідрометеорологічну інформацію, яка надходить в оперативному режимі. На її підставі й приймаються важливі оперативні рішення, попереджають місцеве населення, готують фахівців.
Добре, що навчилося людство, певною мірою, керувати водою, річковими потоками. Саме завдяки такому регулюванню вирішується там, де є така можливість, чимало проблем і в Україні. «По Дніпру ми, певною мірою, вже забули, що таке затоплення, — розповідає голова Держводгоспу України Василь Сташук, — тому що стік зарегульований, створено 6 водосховищ, і вони проблеми паводків вище середнього рівня зняли. Тому за останні 30 років у Дніпровському басейні серйозних розливів води не було».
Контрольованою є ситуація і в інших басейнах України. Весняний надлишок води «складується» у водосховищах, щоб потім використати його влітку. Їх під контролем тримають міжвідомчі комісії, куди входять усі учасники водогосподарського комплексу, зацікавлені міністерства, місцеві органи влади, науковці.
На Закарпатті повінь може виникнути вже через 10 годин після дощу
Зовсім інша справа — Закарпаття. «Там природна система. І хоч на Закарпатті існує чотири водосховища, вони суттєво не впливають на ситуацію, — каже Василь Андрійович. — Там як тільки пройде серйозний дощ — так одразу й виникає надзвичайна ситуація. І рівні води підвищуються на 6—8 метрів. Уже за 10—15 годин після дощу чи танення снігу виникає загроза паводку й підтоплення. Ми саме й працюємо над тим, щоб цього не було. Але, на жаль, на Закарпатті заходи, які б знизили ризики таких природних явищ, вимагають великих капіталовкладень. Тому ми пішли дешевшим шляхом і зробили дамби — сотні кілометрів дамб, цілий комплекс, — розчистили русла річок, звільнили їх від дерев, аби було більше простору для проходження води. Адже паводки 1998 та 2001 року навчили багато чому. За ці роки створена ціла система додаткових заходів — держава фінансувала це, як могла. Лише у 2005 році за рахунок коштів державного бюджету розчищено 112 кілометрів річок, збудовано та відновлено 6 кілометрів берегоукріплення та понад 100 споруд протипаводкового призначення. Це дало змогу захистити від руйнiвної дії води 125 населених пунктів, понад 6 тисяч садиб та близько 19 тисяч гектарів сільгоспугідь. Цієї весни, до речі, паводок на Закарпатті трохи менших масштабів, ніж у 2001 році, — у Чопі рівень води на метр нижчий. Але тоді були величезні проблеми, і ситуація була страшна, величезні збитки. А цього року завдяки проведеним заходам усе набагато спокійніше. Тільки тимчасово евакуйовано 20 сімей у селі Великі Комяти Виноградівського району, яке підтопила Боржава».
Окрім того, в Україні на прикладі басейну річки Тиса запроваджено автоматизоване управління басейнами. «У нас існує 35 автоматизованих гідрометеорологічних станцій, які передають в автоматизованому режимі рівень води, температуру води й повітря. Так ми оперативно отримуємо всю необхідну інформацію, — каже Василь Андрійович. — Ми можемо прогнозувати зони затоплення і встигнути попередити людей. Якщо буде більш критичний рівень — почати відселення, а не чекати, як раніше, коли вже вода підійде».
Багато висновків для себе зробили й місцеві мешканці. «У 2001 році я бачив, як руйнувалися будинки під силою води, — розповідає Василь Андрійович. — Тепер же люди побудували будинки (держава на це дала кошти) із двометровим бетонним фундаментом — таким будівлям затоплення не страшне. Люди адаптувалися, і виселятися ніхто з цих небезпечних регіонів не хоче. Їм же пропонували переїхати у Полтавську, скажімо, область, на чорноземи. Не хочуть! Вони звикли до води. Головне для людей — аби вчасно їх попередили про підтоплення, щоб вони встигли підготуватися».
Для безпеки закарпатців потрібно 2 мільярди гривень
Звісно ж, тих заходів, які зараз вживає держава, недостатньо, аби люди почувалися у безпеці. Тому й була розроблена програма щодо басейну Тиси. Вона, щоправда, дорога — нині оцінюється більш як у 2 мільярди гривень. Але ця програма передбачає регулювання стоку на водозбірній території — створення у верхів'ях сухих водосховищ, у які набиратиметься вода під час танення снігу, сильних злив. Ці водосховища перехоплюватимуть стік і даватимуть можливість знижувати рівень води на 1,5 метра. Таким чином, можна буде захистити закарпатців від затоплення.
Ця програма розрахована до 2015 року. Було передбачене значне фінансування, але виділялося від необхідного максимум 13 відсотків на рік. Цього року, за словами Василя Сташука, фінансування збільшили у сім разів. До того ж у реалізації цієї програми зацікавлені й сусідні держави, тому й допомагають із фінансами. Співпрацює Держводгосп із багатьма іноземними урядами. «Ми ж «приймаємо» воду з Румунії й «передаємо» її в Угорщину. Тому для нас важливо знати, який обсяг води рухається в Україну з Румунії, аби повідомити про це ще й угорським колегам», — пояснює Василь Андрійович. Україна створила спеціальний водний форум за участю 5 країн басейну Тиси, співпрацює із міжнародними організаціями — ЄС, НАТО.
Ще одна проблемна зона, яка об'єднує зусилля різних країн у боротьбі з «великою» водою, — це непередбачуваний Дунай. Щовесни до нас рухається до 15 тисяч кубометрів води (для порівняння, у Дніпрі — тисяча, півтори). Це друга після Волги за величиною річка. Наша територія Дунаю (це близько 100 кілометрів) захищена дамбами, але вони не розраховані на тривалий час і на високі рівні води. Необхідні комплексна програма й знову ж-таки — гроші. Складна ситуація і по Дністру.
Паводок 1998 року обійшовся Україні у 800 мільйонів гривень
Паводки обходяться державі дуже дорого. Тому значно дешевше робити все можливе, аби їх не було. Статистика говорить сама за себе: повінь на Закарпатті 1998 року принесла збитків Україні на 800 мільйонів гривень. Держава зробила висновки, але фінансувала запобіжні протипаводкові заходи мізерно. Як наслідок — нова потужна повінь 2001 року. Тоді державна казна поменшала на 317 мільйонів гривень. Збитки цьогорічного паводку ще підраховують, але вже й зараз кажуть фахівці: вони будуть невеликі. Загалом же середні багаторічні збитки у Закарпатській області складають 109 мільйонів гривень, тоді як по решті території України — 80 мільйонів.
Київ може повторити долю Європи?
...Сьогодні європейці хапаються за голову: попри їхню технічну оснащеність і гарних фахівців, вони не можуть впоратися зі стихією. Чому так відбувається? Невже винна тільки природа? Спеціалісти з Держводгоспу кажуть, сумно жартуючи, що це природа мстить людині за її гріхи. Мовляв, люди надто близько споконвіку селилися біля води, перетворюючи ріки на канали, затискали їх набережними, вирубували ліси й оголювали схили. Урбанізація, словом, дала свої наслідки. А клімат у планетарному масштабі змінюється, людство живе під час не надто сприятливого природного циклу.
«Не можна не враховувати водний фактор, — каже Василь Сташук, — ось, наприклад, у Рахові був такий приклад. Чоловік працював у Словаччині, аби побудувати будинок на березі річки. Заробив гроші, звів гарний маєток і поїхав назад на заробітки, а коли повернувся — вода півбудинку вже зруйнувала... Не можна ставитися до таких речей легковажно — ріка за своєю природою мусить розливатися. І проти цього боротися неможливо».
Саме тому до забудови берегів потрібно підходити зважено — в жодному разі заплави «одягати» в бетон не можна. У Києві поки що ситуація стабільна. Але якщо необдумано забудовувати лівий берег, звужувати Дніпро намивами територій, цілком можливо, кажуть фахівці, і у нашій столиці такого затоплення, як у Європі, не уникнути.
ОПЕРАТИВКА
Станом на вчорашній день ситуація в Україні iз затопленням була, за офіційними даними, контрольованою. «Велика» вода, щоправда, й досі панує у деяких районах Рівненської, Київської, Волинської, Житомирської, Харківської областей, на Дунаї. Так, в Одеській області перевищені небезпечні відмітки затоплення території нафтобази біля Рені, причалу рибоконсервного заводу біля Ізмаїла, у Вилкове затоплені низькорозташовані незаселені околиці. Вода стоїть на заплавах окремих ділянок Дністра, на Збручі, Смотричі, Ушиці, Стрипі біля Бучача, Сереті біля Чорткова, Тисі та Латориці біля Чопа. За повідомленням Чернігівського облводгоспу, у затопленому стані перебуває у райцентрі Короп 5 будинків та 72 гектари пасовищ. Населенню надається допомога місцевими органами влади.
На Луганщині водами річки Айдар затоплено 14 низьководних мостів та 178 присадибних ділянок. У Міловському районі у воді опинилася 22 садиби. За повідомленням Херсонського облводгоспу, залишається у підтопленому стані 58 садиб. Воду відкачують. На Київщині теж мокро: ту підтоплено 1773 погреби і 494 двори у 14 районах області.
