Пiст тiлесний

      Піст тілесний лежить ніби на поверхні, він більш видимий, формально відчутніший. А піст духовний — це піст внутрішній, подвиг серця, піст невидимий для людей, але видимий для Бога. І саме цей, другий, духовний піст — найбільший скарб в очах Господніх. Бо саме завдяки йому відбувається очищення «внутрішньої частини посудини». А без нього піст тілесний — звичайна дієта. Як сказав Господь: «Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що чистите зовнішність кухля та миски, а всередині повні вони здирства й кривди! Фарисею сліпий, очисти перше середину кухля, щоб чистий він був і назовні!» (Євангеліє від Матвія).

      Сьогодні ми говоритимемо про піст тілесний: що він дає людині? Не обов'язково формально бути християнином, щоб зрозуміти, що стриманість в їжі, уникнення на певний час важких для організму продуктів, таких, як м'ясо, яйця, сири, — сприятливо впливає на здоров'я і самопочуття людини. Це можуть підтвердити і медики, і спеціалісти-дієтологи, і просто люди, яким доводилося з тих чи інших причин «сідати» на рослинно-олійну дієту. Така дієта очищує організм, піднімає настрій, людина відчуває легкість. Блаженної пам'яті отець Олександр Мень порівнював прийняття їжі з причастям — причастям плоду природи. «Що б ви не їли, — пише він у своїй праці «Радісна звістка», — хліб — це плоть зерна, усяка їжа, що вона виготовлена з рослини — це плоть цієї рослини, плоть тварин, риб, птахів, звірів. Ми причащаємося природи через їжу, і природа входить в нас. Все, що ми наростили собі, починаючи з дитинства, на нашому тілі, це взяте з природи, запозичене з неї у буквальному, прямому сенсі. Вона живе в нас. Але хто знає, якщо ми їмо забиту істоту, то чи не входять в нас її страждання, її страх, її муки?..»

      Якщо ми звернемось до Святого Письма, то побачимо, що перша цивілізація людей, зображена в Біблії під образами Адама і Єви, мала б харчуватися лише рослинною їжею. Людина не створена для того, щоб убивати братів своїх менших. Господь створив людину, щоб вона розумно панувала над природою. В першій книзі Біблії читаємо: «І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: «Плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодівайте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!» І сказав Бог: «Оце дав Я вам усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревний, що воно розсіває насіння, — нехай буде на їжу це вам!..» (Буття). Це вже після Потопу Господь через жорстокосердість людську і через злиденність землі, що проклята була в результаті гріхопадіння, дозволив людям споживати тваринну їжу, сказавши Ноєві: «Усе, що плазує, що живе воно, — буде вам на їжу. Як зелену ярину — Я віддав вам усе». І донині людина поповнює енергію свого організму за рахунок тваринного білка. Вживати в їжу тварин не забороняється і в Новому Заповіті: «Усе мені можна, — та не все на пожиток. Усе мені можна, — та будує не все!.. Їжте все, що на ятках м'ясних продається, за сумління зовсім не турбуючись, — бо Господня земля, і все, що на ній!» — навчає апостол Павло.

      Певна річ, цілковите утримання від тваринної їжі — питання непросте. Але, поза всяким сумнівом, тимчасове утримання від такої недосконалої трапези — справа чудова. Тим більше, що це утримання вимагає певних зусиль. І людина, яка дотримується правила церкви постити чотири рази на рік, виграє як фізично, так і морально. Адже всяка стриманість — то зусилля нашого духа, перемога духа над плоттю.

      Сказав апостол Петро: «Покажіть у вашій вірі чесноту, а в чесноті — пізнання, а в пізнанні — стримання, а в стриманні — терпеливість, а в терпеливості — благочестя, а в благочесті — братерство, а в братерстві — любов. Бо коли це у вас є та примножується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізнання Господа нашого Ісуса Христа. А хто цього не має, той сліпий, короткозорий, він забув про очищення зі своїх давніх гріхів». Як бачимо, аскетичний подвиг стримання — один з необхідних кроків нашого духовного зростання, один з важливих щаблів на цій драбині досконалості, сходження по якій призводить до богопізнання. А пізнати Бога — це і є життя вічне, як читаємо в Євангелії. Стриманість — запорука спасіння. У тому числі й стриманість фізична, тілесна. Тому-то й благословила свята Церква піст як подвійне стримання наших тілесних та душевних пристрастей і пожадань. Як постійне нагадування про необхідність зупинитися на шляхах своїх, щоб на крилах духовного та тілесного посту піднятися до Небесних висот царства Духа, царства любові, царства Божого.