«Що-небудь» від Вітренко

      Поразка завжди гірка. Особливо тоді, коли до вікторії забракло пару сотих секунди. У даному випадку — 0,07% голосів для проходження до парламенту. Справді, Блоку Наталії Вітренко до омріяного депутатства не вистачило трохи більше нiж 15 тисяч голосів. Щоб уявити, що це значить для всеукраїнського масштабу, зазначимо: якби на кожній другій дільниці в Україні за «Народну опозицію» проголосувало бодай на одного виборця більше, Наталя Михайлівна зі своєю командою вже б прасувала костюми для депутатської присяги. Але, як кажуть, рахунок — на табло. І результат цей є невтішним для скандальної лідерки, на яку роблять ставку російські технологи. Тож цілком природним є бажання Вітренко вхопитися за будь-які примарні соломинки, аби перетягнути свій блок через 3-відсотковий бар'єр. Минулої суботи «вітренківці» вирішили розбити на площі Лесі Українки біля ЦВК наметове містечко — за аналогією з «помаранчевим» Майданом. Учора в ньому побував кореспондент «УМ».

      У таборі — близько двох сотень наметів. Вони, ясна річ, червоно-сині, обмальовані символікою блоку. Щоправда, не пристосовані для того, щоб у них жити. Це звичайні чи то торговельні, чи то політично-агітаційні намети. Їх розставили хрестоподібно, так що у таборі є дві центральні «вулиці». Іноді складається враження, ніби ти потрапив не на політичну акцію, а на базар.

      Мешканців — небагато. У крайніх наметах узагалі нікого нема, а ближче до центру табору купками стоять по двоє-п'ятеро осіб. Здебільшого — молодь. Зі всього видно — приїжджа, причому не з забезпечених сімей. Кажуть, що приїхали з Південної та Східної України, найбільше — з Дніпропетровщини. Фанатизму в очах немає. Ясно, що акція оплачена.

      Літні люди зібралися ближче до центру. Тут стоїть центральний намет, біля нього — потужні динаміки. З них лунають пісні «світлого радянського минулого» та політичні ремікси на популярні композиції. Активісти розмахують хто прапорами, хто — корогвами.

      Неподалік — польова кухня. Недавно тут щось готували, бо на кришці видно сліди каші. Біля кухні порається кілька молодиків, зодягнутих у чорний одяг у стилі мілітарі. На нашивках у стилі охоронних фірм — незрозуміла абревіатура й назва «Святослав». «А що це за форма?» — питаю в одного. «Ми — громадська безпека», — відповідає юнак. Деталі розповідає неохоче. «Он начальство стоїть — питайте в них». — «А де ж ви живете, — цікавлюся, — якщо ці намети не пристосовані для ночівлі?». «Дехто — у великому наметі (там справді є такий — армійський. — Авт.), хтось — в автобусі, інші — в готелях». Хлопець відповідає, що стоятиме до перемоги. «А що у вашому розумінні перемога?» — питаю. «Побачимо», — безперспективно відрубує він.

      Порядком у таборі, очевидно, переймається й інший цікавий контингент. Це кремезні хлопці з квадратними формами облич. Вони вбрані в цивільне, але постійно оглядають табір, а кому треба — ще й розповідають, як слід тримати прапор або кричати в мегафон. «Гучніше, — керує підлітком молодик із радіонавушником, — вас не чути».

      У затінку одного з наметів стоїть група підлітків. Вони з Дніпропетровська. Харчують, кажуть, непогано. Живуть в автобусі. Один із хлопців розуміє меркантильні підступи моїх запитань і відповідає: «Ми тут за ідею». А ну, думаю, перепитаю, чи знають, скільки голосів набрала Вітренко на цих виборах — от і пересвідчуся, наскільки вони ідейні. Відповідають: «2,93 відсотка. Трохи не вистачило». Точно, так і є.

      Поруч стоять намети із символікою невизнаної Придністровської республіки. Ці люди долучилися до акції в неділю. Їх близько двохсот чоловік. Кажуть, що не змогли проголосувати на виборах, бо у Придністров'ї не було відкрито дільниць, а інакше підтримали б Вітренко. «У нас земля — українська, і ми здебільшого — українці. Ми б приєдналися і до Росії, і до України — аби не до Молдови», — каже один чоловік.

      Згодом у табір приїхала і Наталя Вітренко зі своїм вірним соратником Володимиром Марченком. Охорона табору взяла їх у кільце й провела до мікрофона. «Ви робите велику справу, — почала Наталія Михайлівна, — бо стоїте тут не лише за наш блок, а за справедливість». Чомусь мешканці табору не поспішили слухати виступу свого лідера. Значна частина з них залишилася куняти біля наметів. «Мені дзвонять люди з регіонів, — продовжила Вітренко, — і просять: «Робіть що-небудь!». От це «що-небудь» ми зараз і робимо. А саме — показуємо ЦВК, що є воля народу!».

      Вітренко розповідала про фальсифікації, про свідоме перекручування списків виборців, про те, що ці недоліки найбільше торкнулися її виборця — зі Сходу та Півдня, бідкалася позбавленим вибору Придністров'ям. Вона дійшла висновку, що перемогу в неї «вкрали». А тому треба щонайменше перерахувати голоси. «Якщо в Києві нас не почують, — пригрозила лідерка ПСПУ, — то акція підійметься по всій Україні. І, повірте, нам вистачить сил підняти усю Україну!».

      «Поки що наша акція спокійна, — додав оратор Марченко. — Але завтра, якщо не буде прийнято [постанови про перерахунок голосів], ми це змінимо».

ДО РЕЧІ

      Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко запропонував лідерові блоку «Народна опозиція» Наталі Вітренко охорону Міністерства внутрішніх справ. В інтерв'ю Бі-Бі-Сі він пояснив, що побоюється замаху на її життя з боку «організованого політичного угруповання» [Максима Курочкіна], що фінансувало виборчу кампанію Вітренко. «Я офіційно пропоную їй охорону від МВС, тому що організоване політичне угруповання, яке вона повинна була завести в парламент, пролетіло. І це дуже небезпечно для її життя», — відзначив Луценко. В обмін міністр запропонував Наталі Михайлівні сказати, де перебувають два кандидати з її списку, які значаться в міжнародному розшуку, — колишні керівники львівської міліції Олег Сало та Закарпатської — Василь Варцаба.