У голові гуде. Очі дивляться, але мало що бачать. Вуха слухають, але мало що чують. Мозок ковтає інформацію, але вже майже не спроможний її проаналізувати. Потік думок позбавлений логічної послідовності. Втома після безсонної виборчої ночі та марафону між штабами та прес-центрами дається взнаки.
Наступний день після виборів мучить ще важчими наслідками, аніж після гучного застілля. Похмілля за день проходить, а от поствиборчий шок, розгубленість, нерозуміння можуть затягнутися надовго. «Не може бути!», «Та ти жартуєш!», «Я нічого не розумію», «Як так сталося?», «Що буде далі!?» — часто такими словами реагували неполітичні українці на результати екзит-полів. Багато хто з них прокинувся (ті, хто, звісно, спав цієї ночі) з відчуттям, певною мірою схожим на переживання ранку 22 листопада 2004 року. Люди знову собі ставили те саме запитання: що буде далі і чим це все закінчиться? Тільки тоді все було набагато ясніше: або, або... Іншого виходу не було...
Зараз же — повна неясність. «Помаранчеві» з одного боку перемогли. З іншого — програли. Різниця між відсотками «Нашої України» та БЮТ ще більше може поглибити між ними розкол. Ніхто поступатися не збирається. І, на відміну від довиборчої ситуації, зараз Юлі на прояви впертості є всі підстави з її 22%. Тому «регіоналам» залишається чекати і сподіватися, що «нашоукраїнці» проміняють упертість Юлі на домовленості з ними.
Відчуття повернення на рік назад. Знову все треба розпочинати заново. Знову домовлятися, сваритися, шукати компроміси. Але чи цей компроміс зможе врятувати? Скільки його результат протримається? Невже можуть забутися всі взаємні обвинувачення, приниження, інколи схожі на приховані прояви лютої ненависті. Де гарантія, що через ці штучно знайдені компроміси країну знову не буде лихоманити від впертого протистояння, політичних скандалів та криз.
«Вони мають вибачитися» (Томенко на адресу політтехнологів-«нашоукраїнців»), «Він (Томенко. — Aвт.) інколи таке ляпне, що важко реагувати» (Зварич про вищезгадані слова Томенка)... Це окремi фрази, які серед іншого запам'яталися з виборчої ночі. Після цього вони сідатимуть за один стіл і шукатимуть компроміс? Заради українського народу?
Вибори, за збігом обставин, майже завжди припадають на великодній піст. Але мало кому з наближених до суб'єктів виборчої кампанії осіб у цей час вдається утриматися від гріхів. Хтось, дізнавшись про результати, не стримується від нецензурного слова, принаймні подумки. Хтось п'є алкоголь від розпачу, хтось від радості (як, наприклад, «водку» у штабі БЮТ ще до закінчення голосування на дільницях — зі слів Бродського). Кушнарьов казав, що буде пити чай (запевняє, що не вживає міцного). А Тарас Чорновіл викурив утричі менше цигарок (лише одну пачку) у порівнянні з днем другого туру президентських виборів. Фаворити «постять» чи не найстаранніше? Хоча у прес-центрі «НУ» шампанського так і не відкоркували. А у штабі блоку Кличка величезний святковий торт за добу так і не почали їсти.
Хочеться спати. Виспатися після цієї дивної ночі, вранці вийти на балкон і вдихнути на повні легені довгоочікувану весну. Просто весну, без натяку на політику. Бо від останньої аж надто важке похмілля...