«Біло-сині» нагнітають і виграють

28.03.2006

      Різниці між минулими й цьогорічними парламентськими виборчими перегонами принаймні щодо агітації у Донецьку міг не зауважити хіба сліпий чи глухий мешканець регіону. Бо те, що тепер коїлося на центральній площі міста, ще рік тому декому не могло примаритися й у жахливому сні: тут розташувалися агітаційні намети не тільки «біло-синьої» «керівної і спрямовуючої» на Донбасі партії, а й усіх інших конкуруючих політсил. Червоні, жовті, помаранчеві, білі, малинові, зелені — про такий вибір донеччани ще донедавна навіть мріяти не могли. Що залишалося робити в цій ситуації колись безальтернативним «регіоналам»? Правильно — синіти від люті ще дужче і спробувати закликати земляків перетворити 26 березня в «день решающего сражения».

      Лідери Партії регіонів — відомі мастаки нагнітати пристрасті. Але в розповсюдженій у місцевих ЗМІ останнього «рекламного» дня відозві вони, схоже, перевершили навіть самих себе. Судячи з її тексту, фаворити виборів анітрохи не сумніваються у своїй перевазі, тому 26 березня називають «День Победы Партии регионов». Однак далі вже криком кричать, що це «день решающего сражения», коли буцімто  «силы добра»(?) «дадут последний бой и нанесут сокрушительный удар по оранжевому эксперименту». «И в этом бою, — істерично переконують автори звернення, — и в этой победе каждый из нас — и солдат на передовой, и генерал, ведущий армию к победе». А щоб не було сумнівів, що чекає кожного «голосоносія», вкотре грізно попереджують: «Агрессия помаранчевой власти превратила избирательные участки в линию фронта».

      Після подібних відозв, мабуть, не в одного земляка виникло бажання рухатися на дільницю, тобто «лінію фронту», тільки перебіжками. І, зрештою, оте ідеологічне «каркання» таки далося взнаки. Ну, бій не бій, але навколовиборчі події справді носили характер жорстокого протистояння. У суботу в Донецьку було вчинено зухвалий напад на першого секретаря Будьонівського райкому КПУ, кандидата до райради Іллю Морозова — пізнього вечора невідомі пожбурили у вікно квартири пляшку із запалювальною рідиною. Потерпілий отримав опіки до 70 відсотків тіла і в критичному стані опинився у реанімації. Компартія у своїй заяві висловила впевненість, що йдеться про «терор з боку кримінального капіталу». Правоохоронці за цим фактом вже порушили кримінальну справу.

      Вже у неділю, буквально за пару годин до початку голосування, рідні виявили тіло 55-річного голови дільничної комісії Долинської сільради Слов’янського району Олександра Пашина. А перегодя й відвідування виборчих дільниць для декого стало останнім у житті: у селищі Ольховатка (дільниця № 59 по 44-му округу) в черзі стало зле 75-річному виборцю, врятувати життя якому, на жаль, не вдалося. За попереднім висновком медиків, літню людину підвело серце. Внаслідок інсульту помер і 75-річний спостерігач на одній із дільниць Маріуполя. Утім не витримували не тільки загартовані виборчими перипетіями люди — на 32-й дільниці 39-го округу несподівано тріснула навіть урна, вже заповнена бюлетенями десь відсотків на 70...

      В цілому ж із «лінії фронту» цього дня надходили більш «мирні» і традиційні для всіх регіонів вісті — відкриття деяких дільниць із запізненням, довжелезні черги, подекуди нестача бюлетенів, плутанина у списках виборців. Цікаво, що виборчі кабінки цього разу стали тим місцем, куди пішки ходять навіть мільярдери. Так, на 126-й дільниці в Куйбишівському районі обласного центру постояти довелося сьомому номеру списку Партії регіонів Рінату Ахметову. Як розповідають очевидці, пану Ахметову запропонували взяти бюлетені одразу, однак він став у загальну чергу, бо, за його словами, захотів подивитися «всю процедуру». Вивчати особливості місцевого голосування одному з найбагатших людей України довелося майже півгодини, після чого потенційний нардеп зробив висновок, що цей «процес досить складний».

      Попри довжелезну купу порушень — насамперед організаційних і технічних — переважна більшість спостерігачів, керівників правоохоронних органів, штабів політпартій і блоків та керівників місцевої влади вважає, що нинішні вибори таки пройшли більш демократично, ніж попередні. Хоча, скажімо, «бютівці» все ж не приховували свого негативного ставлення до вже хронічних для регіону порушень — «помилки», як правило, були на користь Партії регіонів.

      Щодо результатів голосування, то у переважній більшості голосів, зібраних тут «регіоналами», ніхто навіть не сумнівався. Щоправда, тепер уже не йдеться про колишні 99 чи навіть 103 відсотки, як іще недавно. За результатами екзит-полу, Партія регіонів набирає на Донеччині трохи більше 70 відсотків як на виборах до парламенту, так і до місцевих рад. Конкуренти — прогресивні «вітренківці», КПУ та БЮТ — далеко позаду. Без несподіванок обійшлися і вибори міського голови Донецька: згідно з опитуваннями, нинішній мер Олександр Лук'янченко набирає понад 70 відсотків, а його найближчий переслідувач Олександр Клименко — близько 6%.

  • Троє в човні. Не враховуючи роздумів про четвертого...

    Майбутня парламентська коаліція формуватиметься-таки з тих сил, які стояли на революційних барикадах півтора роки тому. До цього схилилися керівні органи кількох політичних сил, які збираються долучитися до нової більшості — блоку «Наша Україна» та Соціалістичної партії. З Блоком Юлії Тимошенко все саме собою є зрозумілим: найпопулярніша серед виборця «помаранчева» сила була готова підписати угоду про утворення тріумвірату ще в першу ніч підрахунку голосів, із 26-го на 27 березня. >>

  • Алчевськ. Початок відлиги

    Вибори, які щойно завершилися, підтвердили суцільне домінування на Луганщині Партії регіонів (а якщо точніше — все тієї ж старої «комсомольської» номенклатури радянської доби, яка тепер перефарбувалася в синьо-білі кольори). Остаточно голоси не підраховано, однак уже зрозуміло, що ПР набирає більше 70%. Це загалом по області. Але, як кажуть, є нюанси, і найпомітніший із них — уже всесвітньо відомий Алчевськ. >>

  • Повний перерахунок? Не смішіть!

    Надія вмирає останньою, тому доводити до її смерті не хочеться нікому. Тим паче, якщо за цією надією стоять великі гроші, витрачені на виборчу кампанію й отримані від її спонсорів не за красиві очі, а за мандат народного депутата. А деякі політичні сили витратили на виборчу кампанію дуже, дуже багато спонсорських коштів... >>

  • Європа — за Ющенка, Росія та Африка — за Януковича

    Вибори по закордонному виборчому округу для «Нашої України» закінчилися певною, хоча й не надто значною, сатисфакцією після програшу Партії регіонів та БЮТ. За межами України «ющенківський» блок таки здобув перше місце: «Нашій Україні», за попередніми даними (після обробки майже 90 відсотків бюлетенів), віддали свої голоси трохи більше ніж 41 відсоток українських емігрантів із чинним українським паспортом. Партія регіонів здобула почесне друге місце з майже 20 відсотками, а БЮТ «за кордоном» лише третя — менше 18 відсоткiв. >>

  • Здобутки «Гуллівера» в регіоні «ліліпутів»

    Ще з початку ХХІ століття відомо: колишня всесоюзна «кочегарка» на період виборів перетворюється на своєрідну «кузню», де ударними темпами «кують» голоси на підтримку Партії регіонів. Рівень симпатій мешканців Донеччини до ПР за підсумками голосування 26 березня виявився найвищим у державі. >>

  • Сімферопольці обиратимуть мера ще раз

    У червні мешканці Сімферополя, очевидно, змушені будуть знову прийти на виборчі дільниці. Цього разу — лише для того, щоб обрати міського голову. Адже територіальна виборча комісія визнала вибори мера 26 березня такими, що не відбулися. У повторних виборах візьмуть участь ті кандидати, що не були зняті з виборчої кампанії до 26 березня. >>