Непереможна династія

      У Анатолія Юхимовича Левицького, завідувача сектором лісовідновлення та лісорозведення Черкаського обласного управління лісового господарства, у лісі трудився ще його дід — Іван Митрофанович. У графині Малишевої, котра мала тут землі, Левицький — найстарший, який став засновником цієї трудової династії, свого часу працював лісником.

      «Свого діда живим я не застав, це вже бабуся про нього мені розповідала. Казала, що трудолюбивим він був. Ще працюючи у графині, вони назбирали грошей і під час столипінської реформи подалися в Сибір, де й господарювали. Тільки туга за Україною повернула їх у рідні Кумейки Черкаського району. Але й тоді дід не сидів склавши руки, купив млин на паровій тязі, пилораму і міцно стояв на ногах, доки не почалася колективізація, під час якої у них усе й відібрали», — розповідає «Україні молодій» родинну історію Анатолій Юхимович. Він каже, що у діда Івана було восьмеро дітей, серед яких і його батько — Юхим. Батько вдачею пішов у діда, такий же наполегливий у досягненні мети і такий же працелюбний.

      У своєму житті Юхим Левицький вибрав батькову стежку і в 1934 році пішов працювати різноробом у Кумейківське лісництво Канівського лісгоспу. Вже через рік, побачивши, який старанний молодий працівник, його призначили лісотехніком. Та мрія навчатися і досягти у житті чогось більшого не залишала Юхима. Отож згодом він закінчив міжрайонні курси лісотехніків у Свидівському лісництві, а пізніше — лісотехнічний технікум. Але у 1939 році Юхима Левицького призвали на службу в Радянську армію. Там і застала його Велика Вітчизняна війна. Служив він під командуванням генерала Івана Черняховського. Пройшов усю війну, від першого і до останнього дня, мав нагороди.

Відзнака за кращий лісовий розсадник

      А додому повернувся у 1945 році. І знову пішов у Кумейківське лісництво — майстром по лісорозробках, пізніше став помічником лісничого, потім лісничим. Вже коли у 1958 році трудився у Смілянському лісгоспі, був учасником сільськогосподарської виставки в Москві. Тоді він і одержав почесну відзнаку за кращий лісовий розсадник.

      «Пам'ятаю, як малим бігав на лісовий розсадник батька. Він дуже скрупульозно ставився до цієї роботи, добре знав тонкощі вирощування сіянців, чимало нових лісових культур розводив», — розповідає Анатолій Юхимович. Таких картинок зі свого дитинства він чимало пам'ятає. Зокрема й те, як 10 років ходив до школи через ліс по бездоріжжю. В ту пору жили вони у домі-кордоні між селами Балаклея та Костянтинівка Смілянського району. Це вже пізніше, коли атестат одержав, у тих краях і дорогу зробили, і рейсовий автобус пустили.

      «На мою думку, тоді неправильна політика була, що працівники лісового господарства жили в домі-кордоні, у глухому місці. Я переконаний, що лісівникам треба створювати для роботи цивілізовані умови, адже у них є родина, діти», — коментує минуле пан Анатолій. У тому лісництві його батько, Юхим Іванович, пропрацював до кінця свого життя.

      Приклад батька, його професія вплинули на вибір Анатолія Левицького — він став студентом лісогосподарського факультету Сільськогосподарської академії. Нині Анатолій Юхимович працює завідувачем сектору лісовідновлення та лісорозведення Черкаського обласного управління лісового господарства. Саме в його обов'язки входить організація та координація роботи лісгоспів по збору та заготівлі насіння, лісових розсадників, створенню лісових культур на Черкащині.

І син за батьком

      «Щороку Черкаське обласне управління лісового господарства заготовляє від 45 до 60 тонн насіння, основна маса якого — жолудь дуба та насіння сосни. Цього досить, аби виростити 14 -17 мільйонів сіянців, більша частина яких іде на створення нових лісів, а решту ми продаємо лісоводам з південних, східних та центральних регіонів України», — розповідає «УМ» Анатолій Юхимович. Розсадники Черкаського обласного управління лісового господарства займають нині 17-20 гектарів, а кращими вважаються розсадники у Кумейківському, Ліплявському, Пехівському, Собківському лісництвах Корсунь-Шевченківського, Золотоніського, Звенигородського та Уманського лісгоспів.

      Того року лісгоспи управління посадили лісових насаджень на площі 1288 гектарів, а 270,5 з них — природне поновлення. Анатолій Левицький каже, що цього року в Черкаській області планується заліснити не менше як 1500 гектарів. Разом з природним поновленням ця цифра сягне 1700 га і буде найвищою за часів незалежності України. Лісівникам поставлено завдання довести лісистість Черкащини в майбутньому до 20 відсотків (нині вона становить лише 15,2 відсотка). Анатолій Юхимович переконаний, що при відповідному державному фінансуванні та за сприяння місцевих органів влади лісівники могли б підняти лісистість Черкащини до 17 відсотків уже через 10 років. Сприяє таким прогнозам 22 тисячі гектарів земель в області, які не придатні для сільськогосподарського використання.

      У колективі лісівників Черкащини працює і син Анатолія Юхимовича — Станіслав. Він так само, як і його батько, вибрав дорогу старших Левицьких. Сьогодні наймолодший із цієї династії лісівників — Станіслав Левицький — працює лісничим Капітанівського лісництва і керівництво Кам'янського лісгоспу називає його серед кращих управлінців. У цій родині у лісовій галузі певний час працювала й дружина Анатолія Юхимовича —Тетяна Антонівна, за фахом бухгалтер. А невістка Ірина, дружина Станіслава, також закінчила лісогосподарський факультет. Торік вона стала мамою, і в родині Левицьких підростає внук Богдан. Також буде лісівником?