Приводом для того, щоб скликати спонтанні збори кінематографістів у Будинку кіно, стала постанова Кабміну №251 від 7 березня. Цей документ, який затверджує положення про Державну службу кінематографії, надзвичайно засмутив кінематографістів, причому з кількох причин. Уже перша фраза постанови — «Державна служба кінематографії (Держкіно) є урядовим органом державного управління, що діє у складі МКТ і йому підпорядковується», — перекреслює все те, за що так натхненно боролися кінематографісти протягом останніх років. Тобто їхнє бажання мати автономну, не залежну від Мінкультури структуру Держкіно, що дозволило б отримувати фінансування з бюждету безпосередньо, обминаючи кабінети чиновників із міністерства, так і залишилося голосом волаючого в пустелі. Більше того, автори цього положення вирішили взагалі проігнорувати Спілку кінематографістів, наче її й не існує. Про постанову кіношники дізналися постфактум і, відійшовши трішки від шоку, вирішили зібратися, аби поговорити, як їм бути далі.
«У цьому документі я не побачив жодного натяку на те, що Держкіно збирається спілкуватись з кіногромадою, — каже режисер Михайло Іллєнко. — Тут не йдеться про кіноосвіту, яка і в такому жалюгідному фінансовому стані дає фантастичні результати і яку також треба підтримувати». «Це неприйнятний документ, — підтримав колегу Олег Фіалко. — Держкіно не повинно бути у складі Міністерства — це має бути самостійна одиниця». «Хоч би поговорили з нами, зробили вигляд, що наша думка їх цікавить, що чиновникам на нас не начхати!» — обурювалися нечисленні учасники зборів. «Внутрішня духовна диверсія», «нахабне дилетанство», «злочин» — митці у заочному спілкуванні з чиновниками не церемонилися.
Пролунали на зборах і конструктивні пропозиції. Як-то влаштувати блокаду Мінкультури, страйк тощо. Або ... подати в суд на Мінкультури чи Кабмін — будь-яка прийнята судова заява автоматично зупиняє процес. Річ у тім, що у лютому минулого року була прийнята інша постанова Верховної Ради України. І той документ якраз і декларував створення Держкіно як самостійного органу управління, що не підпорядковуєть Мінкультури. «Чому не працює той документ? — питають кінематографісти. — Там, до речі, всі наші побажання були враховані!» Не беруся прогнозувати, що відповідь на це запитання ми почуємо найближчим часом...