Блок «СІЗО»

      Авторські права на назву цього матеріалу по праву належать Юрію Луценку. Цим словосполученням мiнiстр влучно узагальнив криміналітет, який рветься до влади в радах різних рівнів, щоб отримати недоторканність. Про роз'яснювальну роботу МВС серед виборців та численні судові позови незадоволених фігурантів «списків Луценка» «УМ» неодноразово писала, але в даній публікації йдеться не про це. І не про тих кандидатів у депутати, які, за даними МВС, належать до кримінальних «бригад», хоча жодного разу й не «погоріли» на скоєних злочинах. Одна справа знати i підозрювати, а інша — довести й покарати. Але про судимих, обвинувачуваних i підозрюваних у скоєних злочинах, а також про тих кандидатів, які перебувають у розшуку, в МВС повідомляли достатньо, а результати перевірки виборчих списків міліцейське відомство ще в лютому направило до ЦВК.  Але більшість учасників виборчих перегонів не перейнялася очищенням власних лав (а може, й не бажала?). За два дні до голосування списки ще «кишать» людьми із заплямованою репутацією.

Попереду — Вітренко

      Як відомо, виборче законодавство забороняє балотуватися до парламенту та органів місцевого самоврядування особам, які мають непогашену судимість. Із цим зовні простим завданням досі не впорався навіть Центрвиборчком. Нагадаємо, що раніше МВС нарахувало у виборчих списках до Верховної Ради 10 судимих: по одному кандидату за списками опозиційного блоку «Не так!», Блоку Наталії Вітренко, Блоку Кармазіна, блоку «Держава — Трудовий союз», блоку партій «За Союз», Блоку НДП, партії «Нова сила», всеукраїнського об'єднання «Свобода», а також двох кандидатів за списком Блоку Лазаренка.

      Існує три можливості «очищення»: або «засвічений» кандидат пише заяву «за власним бажанням» (i таке рішення прийняли п'ятеро судимих кандидатів), а якщо такого бажання в нього не виникає, рішення про скасування його реєстрації приймає та політична сила, у лави якої він затесався (цю норму було застосовано до трьох «з/к»). Якщо ж ані кандидат, ані його партія не виявляють жодної активності, «очищенням» займається ЦВК. Саме так два тижні тому Центрвиборчком скасував реєстрацію кандидата в нардепи від партії «Нова сила» Тараса Войтика через його судимість за шахрайство, яку підтвердив Апеляційний суд Львівської області.

      Таким чином, із десяти «жертв» Луценка в «живих» вже тоді лишився тільки один — № 64 «Народної опозиції» Василь Дзюба, i тоді голова ЦВК Ярослав Давидович запевняв, що по цьому кандидату «ще збирається інформація». Збирається й досі, бо прізвище Дзюби на вчора ще значилося на сайті ЦВК. Виходить, він — законно зареєстрований кандидат, хоча й був засуджений за привласнення i розтрату чужого майна шляхом зловживання службовим становищем до випробувального дворічного терміну.

      Власне, це можна пояснити ще й тактикою контрнаступу лідерки «Народної опозиції» Наталки Вітренко, яка найзапекліше судилася з Луценком по кожній заплямованій кандидатурі із власного списку. Про Дзюбу пані Вітренко «кокетливо» промовчала, а от кандидатів, які перебувають у розшуку, а також таких, чиї  справи вже направлені до суду, захищала з позиції презумпції невинуватості.

У депутати — повз пошуківців Інтерполу

      Власне, i сам Давидович про кандидатів, які проходять «по криміналу», але ще не засуджені, каже, що це «не наші (тобто ЦВК. — Ред.) проблеми». Бо закон не забороняє таким «кандидатам» стати депутатами. А от забути про слідчих i суд, як про страшний сон, коли на руках буде депутатська «корочка», той самий закон дозволяє. I що там казала пані Вітренко про скасування депутатської недоторканності?

      Цікаво, що, за даними МВС,  у розшуку перебуває 11 таких кандидатів, у тому числі й по лінії Інтерполу. І пан Давидович раніше нібито вивчав можливість скасування реєстрації «міжнародників», бо вони вже понад півроку перебувають за кордоном, тоді як кандидат повинен останні 5 років мешкати на території України. Час минув, а прізвища розшукуваних можна побачити як у базі даних Інтерполу, так i на сайті ЦВК.

      «Пальма першості» тут знову ж за Наталією Михайлівною. Свого часу керівництво Блоку Вітренко навіть викликали до МВС, щоб дізнатися, як у її списку опинилися такі одіозні особи, як екс-керівники обласної міліції Львівщини i Закарпаття Олег Сало (№ 24) та Василь Варцаба (№ 26). I якщо Блоку Вітренко таки вдасться подолати 3-відсотковий бар'єр, шанси стати недоторканними є й у цих горе-генералів.

      Двох своїх «героїв у розшуку» має й Партія регіонів (Михайло Мироненко, № 124, та Микола Жук, № 420), і блок «Не так!» (Володимир Дідик, № 277, та Юрій Малешко, № 368). А от Геннадій Шевченко має у списку «Нової сили» почесний № 3, він — заступник лідера партії. Так само правоохоронці розшукують, але поки що знайшли лише у виборчих списках, і інших своїх «клієнтів» — Володимира Карпова («Влада народу», № 183) та Геннадія Танаджи («Еко+25», № 41).

      Жодних претензій правоохоронні органи з самого початку не мали до членів списків Соціалістичної партії (злі язики стверджують, що кандидатські реєстри цієї сили чисті лише тому, що міністр Луценко серцем залишається соціалістом, натомість у МВС, навпаки, цей факт пояснюють тим, що СПУ просила перевірити своїх кандидатів ще до реєстрації у ЦВК i, таким чином, їй вдалося «почистити» списки завчасно), партій «Вперед, Україно!», «Європейська столиця», Всеукраїнської партії народної довіри, Партії патріотичних сил, Партії соціального захисту, Народного руху за єдність, Української партії честі, боротьби з корупцією й оргзлочинністю, партії «Віче», Партії національно-економічного розвитку, Української національної асамблеї.

Бандитам — Ради, а не тюрми?

      Гаразд, для Центрвиборчкому 11 кандидатів у розшуку, 37 фігурантів кримінальних справ (деякі одночасно «проходять» по п'яти-шести статтях КК) та 41 підсудний — не «його проблема», в цьому принаймні є юридична логіка. А ось у поведінці деяких учасників виборчого процесу логіки немає. Партії i блоки у своїй більшості або демонстративно ігнорують наявність цих кандидатів у списках, або вимагають спростувань від Луценка. «Очищуються» дуже рідко. А якщо партії заплющують очі на своїх «підозрілих» членів, навіть не перевіряючи інформації МВС, — це вже привід для роздумів виборця.

      Про «принциповість» пані Вітренко вже йшлося. Крім судимого Дзюби, в її списках ще четверо фігурантів. А скільки ще тих, кого не схопили за руку?

      Мовчки ігнорують «чорні списки» Луценка в Партії регіонів. Окрім згадуваних клієнтів Інтерполу, це ще й кандидати Олександр Новіков та Василь Ядуха, чиї справи вже спрямовано до суду. Та найвідомішим є № 10 у списках ПР — Борис Колесников. Цього «білого лебедя» Генпрокуратури представляти не потрібно. Сам Колесников останнім часом про криміналітет у «регіонах» лише віджартовується, зводить усе до політичних репресій i наводить власний приклад, мовляв, невинуватий я, а в «чорні списки» потрапив. Натомість не зрозуміло, чому до списку Луценка не потрапили й інші клієнти ГПУ з Партії регіонів — Євген Кушнарьов та Віктор Тихонов.

Кримінальний шлейф Партії регіонів

      Звісно, оцінити реальну присутність криміналітету у списках 45 учасників виборчих перегонів неможливо, бо МВС не наводить даних про тих кандидатів, що «хавали зону» раніше, якщо час погасив їхні колишні судимості. Натомість власне дослідження провела «Наша Україна», яке підтверджує кримінальний імідж « донецьких».

      Загалом список ПР до Верховної Ради містить 22 особи, проти яких порушувалися кримінальні справи. До цього «почесного» переліку, окрім головного «регіонала» Віктора Януковича (як i личить вождю, на відміну від інших, він має аж дві «ходки на зону»), за даними «НУ» входять i такі кандидати, як Олександр Дарда, Сергій Маляренко, Анатолій Савчук, Сергій Горбач, Володимир Вінниченко, Олег Куц, Любов Біла та інші.

      До речі, у книжці «Донецька мафія» постраждалого у «справі Колесникова» Бориса Пенчука можна знайти ледь не весь список ПР, що має донецькі корені. I ледь не за кожним тягнеться очевидний для багатьох донеччан, але не доведений правосуддям кримінальний шлейф.

      Або блок «Не так!». Тут одразу позбулися судимого Володимира Довбиша, але про інших десятьох фігурантів, включно з екс-головою Закарпаття Іваном Різаком, — анічичирк. Політрепресії — i все, крапка, ніяких «чисток».

      Чи Народний блок Литвина, в якому судимих розшукуваних немає, але лишилося ще п'ятеро фігурантів кримінальних справ, дві з яких уже слухаються у суді. Виборцям, мабуть, цікаво знати, що «Ми» — це ще й підозрювані у привласнені та розтраті майна у великих та особливо великих розмірах Володимир Горбенко, № 317, Ярослав Маслій, № 417, Ігор Янушевський, № 383 та Віктор Рудницький, № 263. По «дрібному» (розголошення таємниці усиновлення) проходить Іван Ромашка, № 335. А позбулися у Блоці Литвина лише Валерія Короткого, № 232, який підозрюється у зловживанні владою та службовим становищем.

Викреслили і Миколу, і його доньку

      Учасників виборів, які фактично не мають шансів потрапити до парламенту i мають таку ж низьку чисельність кандидатського криміналу, ми змушені обділити увагою для економії газетної площі. Наведемо лише цікаві приклади.

      Єдиним блоком, який «почистив» власні списки по повній програмі, виявився блок «Держава — Трудовий союз». Тут не було заяв за власним бажанням кандидатів: усіх, на кого вказав Луценко, безжально викреслили за рішенням блоку. Патронує цю силу екс-Генпрокурор Геннадій Васильєв, фігура суперечлива, який відмовився балотуватися до ВР нібито через те, що туди балотується його давній суперник i теж екс-Генпрокурор Святослав Піскун.

      Можна припустити, що блок «Держава — Трудовий союз» так безболісно розпрощався з п'ятьма фігурантами та одним судимим ще й тому, що навіть за умови подолання 3-відсоткового бар'єру жоден із цих людей не став би депутатом. Адже їхні номери були ближчими до кінця списку.

      Або інший цікавий приклад: у Партії пенсіонерів МВС виявило обвинувачуваного за 14(!) статтями Кримінального кодексу Миколу Шімона, який мав доволі престижний № 5 у списку. За рішенням партії зі списків в один день виключили не лише цього пана, а й його чисту перед законом доньку — 22-річну студентку-«пенсіонерку» Інессу, яка мала № 9.

Боровся з Кучмою? Злочинець!

      У поле зору МВС потрапили i всі «помаранчеві» сили. Навіть блоку «Наша Україна», який викрив окремих кандидатів Януковича «з темним минулим», не вдалося уникнути «списку Луценка». I це попри той факт, що списки на перевірку міліції вони подавали раніше, ніж до ЦВК. Справи двох із фігурантів (Ярослав Рущишин, № 320, та Микола Яковина, № 62) вже у суді, а справа Андрія Парубія, № 351, — на розгляді у прокуратурі. У принципі, очиститися від непрохідних Рущишина i Парубія, згідно з логікою Романа Безсмертного, можна й після виборів, тим більше що їх вину в ухиленні від сплати податків та протидії господарській діяльності ще не доведено, йдеться про тиск на двох львів'ян за їхню опозиційність у часи кучмізму, та й номери в них у непрохідній частині списку «НУ». А от пан Яковина, який є заступником голови партії «Собор», спростував застарілі дані МВС, адже його справу було сфабриковано за часів кучмізму, i ще тоді пана Яковину виправдали i Апеляційний суд Києва, i Верховний.

      Отже, «термінатор» — усе ж таки машина, яка може давати збої у програмі. Про помилку Луценка заявив i Блок Костенка — Плюща, бо їхній кандидат Ігор Берсенєв, № 125, ніколи не мав проблем із законом i вимагає офіційного спростування i вибачень міністра.  

      Претензії до МВС виникли i у кандидата від блоку «Пора-ПРП» Бориса Кушнірука, № 166, бо міліція не лише помилково наводить написання його прізвища, а й «вішає» на нього справу, яка була закрита прокуратурою Подільського району столиці ще в 2001 році. Ще з одним iз кандидатів «Пори—ПРП» — Ярославом Годунком, колишнім «беркутівцем», й так усе зрозуміло, адже «вибухові речовини» за ст.263 КК напередодні Помаранчевої революції «шили» багатьом активістам «Пори».

      Як бачимо, в окремих випадках МВС могло й помилитися через неоновлену базу даних, а переважну кількість кримінальних справ на колишніх опозиціонерів «повісили» ще за часів Кучми. «А хто вам лікар? Чому не звернулися до суду вже за нової влади i не спростували хибність обвинувачень?» — може спитати ображених міністр внутрішніх справ i, мабуть, матиме рацію.

      У цьому плані доволі суперечливою вимальовується ситуація зі списками БЮТ. Адже саме в Юлиному блоці Луценко нарахував найбільшу кількість фігурантів кримінальних справ серед «помаранчевих» — аж вісім. Звісно, якщо йдеться про Андрія Шкіля, то одразу зрозуміло, що над ним досі, немов дамоклів меч, висить «справа 9 березня». Коли пан Шкіль у 2002 році змінив лаву підсудних на депутатське крісло, інші унсовці отримали від трьох до п'яти, вже достроково звільнилися, але ж їх ніхто не реабілітував. Отже, i для Шкіля i, мабуть, для партнера пані Тимошенко по «ЄЕСУ» Євгена Шаго, колишнього судді Печерського райсуду Києва Миколи Замковенка, який свого часу звільнив Юлю з-під варти, фактичного бухгалтера акції «Повстань, Україно!» Руслана Лук'янчука тощо питання лежить лише в судовій площині.

      Збій системи стався тiльки щодо заступника керівника штабу БЮТ Олега Надоші, який, окрім парламенту, балотується i на посаду мера Кременчука. Адже сфабрикованість його справ за часів кучмізму ще рік тому підтвердив відповідним рішенням Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області, тож пан Надоша вимагає від міністра вибачень.

      У МВС не виключають ймовірної законослухняності цих громадян, але припускають, що весь цей галас Блок Тимошенко здійняв, щоб громадськість не помітила у списках інших кандидатів — обвинувачуваних у шахрайстві Тетяну Лихольот, № 356, i Сергія Моховикова, № 258, та у службовій підробці — Федора Павлова, № 365. З іншого боку, з такими позиціями у списку їм все одно не стати депутатами, навіть якщо фракція БЮТ наступного складу ВР повністю піде у виконавчу владу. А поки що, за рішенням політради Блоку Тимошенко, минулого тижня близько 180 осіб виключено зі списків кандидатів у депутати обласних, міських та районних рад. Переважна більшість iз них приховала негативні факти своєї біографії, що могли б дискредитувати блок.

Замість післямови

      Власне, ситуація з кандидатським криміналом у регіонах є значно проблематичнішою, ніж на загальноукраїнському рівні. Найгірше у Криму, де на 100 місць парламенту автономії претендує 117 осіб, у яких були серйозні проблеми із законом. Криміналітет півострова не цікавить ідеологія тих політичних сил, до списків яких вони затесалися, — їх цікавить лише дах недоторканності. Не випадково двоє з братків опинилися навіть у списку СПУ, партії, яка пишається чистотою власних лав. I така поява замаскованих «братків» серед соціалістів характерна не лише для Криму.

      Тим часом ледь не щодня надходить інформація з інших регіонів: Одещина — 25 колишніх «зеків» ідуть до облради; до Вінницької обласної і міської рад — 10 фігурантів кримінальних справ; до Харківської облради — 15 засуджених i 12 осіб, котрі досі під слідством, до міськради — 4 судимих i 4 під слідством; більше сотні судимих балотується у ради всіх рівнів Сумської області. Цю сумну статистику можна продовжити.

      Який вихід? За два дні до виборів навряд чи ці списки почистять ЦВК i ТВК. Справжню «чистку» може влаштувати лише виборець. До того ж результати регіонального очищення залежатимуть від загальноукраїнського голосування. Отже, чим менше політичних сил із кримінальним душком пройде до Верховної Ради, чим менше відсотків наберуть окремі з них, тим більшими будуть шанси здорових демократичних сил сформувати парламентську більшість, а відтак насамперед розблокувати роботу Констутиційного Суду. Саме КСУ має дати відповіді на чимало штучно загальмованих питань, у тому числі i стосовно недоторканності місцевих депутатів.