Лихоманить нашу владу. Дні летять, мов навіжені. Пора платити по боргах перед українським народом. Цей час стає дедалі ближчим. Авторитет Віктора Ющенка та його демократичного блоку ніяк не падає, а навпаки, зростає, і це попри провокації в Донецьку, Сумах, попри постійне цинічне оббріхування у підконтрольних владі ЗМІ, попри Корчинського і кампанію. Так-так, платити доведеться. Навіть якщо влада влаштує державний переворот, забравши в народу право обирати Президента і віддавши це право підконтрольній більшості, примусивши чи залякавши перед цим ще декілька десятків народних депутатів, щоб дотягти голосування у ВР до 300 голосів. Навряд чи це вдасться, а якщо й ні, то не заздрю я тим 300 депутатам...
Щодо рішення Конституційного Суду з приводу можливості обирати главу держави лише депутатським корпусом, то годі було очікувати від нього захисту Конституції, прав і свобод свого народу. Як каже Віктор Ющенко, «у нас один суддя, один прокурор, один Президент». Та платити по боргах справді доведеться всім. «Ясновельможне і пихате бидло» (як у Шекспіра) таким і постане в очах мільйонів українців. А це вже немало, не кажучи про те, що зради завжди виходять боком.
Та облишимо владу, нехай казиться. Поговорімо про нас, посполитих, — лівих, правих, центристів, патріотів, байдужих, ветеранів, упівців, репресованих, селян і робітників, управлінців, підприємців, інженерів, творців слова, музики, картин... Поговорімо про чоловіків і жінок, що проживають в Українській державі. Бо настане час і для нас. Сподіваюся, що влада за 12 років у більшості з нас не вбила прагнення бути вільними людьми, покладатися на свій розум і руки, будувати власну сім'ю, власне життя. І треба було нам, громадянам України, чоловікам і жінкам, 12 років, щоб зрозуміти: коли ми ділилися, сварилися, сперечалися, спритні пройдисвіти без найменшого натяку на совість посіли в Україні і найвищі посади, і наше спільне майно. Настав і для нас всіх час зрозуміти: потрібно відкинути все, що заважає нам відстояти свої права і на свободу, і на працю, і на гідний людини заробіток, і на відпочинок, забути все, що не сприяє нашій перемозі над спрутом, який обплутав усіх і все у дикому прагненні поневолення й панування. Нам треба було появи у політиці Віктора Ющенка, щоб почути від нього: нічого українців не повинно роз'єднувати — ні мови, ні конфесії, ні Схід, ні Захід, бо тільки в такому разі змусимо цю владу піти геть і почнемо будувати свій дім — світлий і чесний, без приниження, страху, брехні, злиднів. Усім без винятку, хто хоче і вміє чесно працювати, робота знайдеться. Мусимо перемогти і переможемо.
Я був у Донецьку і Сумах на форумах демократичних сил. Я бачив, як звозили 14—18-річних дітей до донецького Палацу «Юність», де мав відбутися форум. Я бачив, як такі ж діти в Сумах кидали між людей петарди та яйця, що не долітали до трибуни і падали на учасників віча (людей було 10—12 тисяч). Затримані учні сумського ПТУ №2 зізнались, що їм заплатили по 10 грн. і наказали робити це, якщо вони хочуть далі вчитися. Те ж саме казали такі ж найняті юнаки з донецьких ПТУ. Це ж яким бузувіром, нелюдом, вовкулакою треба бути, щоб послуговуватись дітьми?! І до якого стану рабства, відсутності елементарного громадського почуття, особистої гідності треба довести учнів, їхніх наставників — учителів, щоб вони не посміли відмовитись, пославши подалі замовника та його гроші? Хоча був і такий випадок: у Донецьку якийсь хлопчина 16-18 років не побоявся потиснути мені руку, коли я пояснював йому, хто такий Ющенко, скільки він зробив для України і Донбасу в тому числі. Поруч стояли підпилі однолітки, і їхній «паханець» грізно заперечив мені, що «жити за кримінальними законами — це нормально, бо так було й буде скрізь». У Донецьку владі вдалося вбити у свідомість значної частини молоді кримінальні почуття, і та готова підпорядковуватися своїм «паханам». Але коли зміняться суспільні умови, значна частина й цієї молоді захоче жити по-людськи разом із переважною більшістю донеччан. Зрештою, віриться, що вони дадуть гідну відсіч владі, котра прагне перетворити Донеччину, як і всю Україну, на кримінальну резервацію.
«Наша Україна» розпочала збір підписів за обрання Президента на всенародних виборах, а не депутатами ВР. Настав час для кожної порядної людини висловити своє ставлення, настав час вчинити так, як ми думаємо, заявити, в чому ми переконані. Сьогодні — поставити підпис, а завтра — вийти на вулицю, щоб захистити свої переконання і не допустити створення кримінальної резервації у центрі Європи. Якщо ми будемо так діяти, вони підуть геть. Так було завжди. Вони вже зараз тремтять від страху.
 |
Микола КУЛЬЧИНСЬКИЙ,
народний депутат України,
голова Полтавської обласної організації
Народного руху України.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
