Ще одна мати плаче через «справу Гонгадзе»,

      Швидку допомогу викликали днями Катерині Сіренко, мешканці села Орловець Городищенського району Черкаської області. Старенькій жінці стало погано після того, як до неї дійшли чутки про те, що буцімто її померлий у 2000 році син Сергій і є «таращанським тілом». Так що тепер через «справу Гонгадзе» плаче ще одна жінка в Україні, але вже на Черкащині.

      Справжній жах прийшов у родину Сіренків після публікації у російській пресі листа за підписом екс-керівника Департаменту кримінальної розвідки МВС України Олексія Пукача. Як відомо, саме його підозрюють у вбивстві журналіста Георгія Гонгадзе, тому й розшукують. У тому листі, зокрема, йдеться про те, що тіло, викопане в Таращі, не належить Гонгадзе. За тіло журналіста, аби інспірувати справу закінченою, видали тіло Сергія Сіренка, 40-річного сільського сторожа з Орловця, котрий помер за два місяці до зникнення Гонгадзе і був похований на цвинтарі у рідному селі. В листі Пукача також згадується, що перепоховали Сіренка співробітники черкаської міліції під керівництвом тодішнього начальника УМВС у Черкаській області генерала Олега Кочегарова. Причетними до цього нібито були три черкаські правоохоронці — начальник Черкаського райвідділу міліції майор В'ячеслав Романівський, слідчий Чигиринського райвідділу міліції старший лейтенант Юрій Руденко й оперуповноважений карного розшуку Соснівського райвідділу міліції Черкас Юрій Лук'яненко.

      Нагадаємо, на Черкащині у 2003 році з незрозумілих причин покінчили з життям усі три названі міліціонери, в тому числі пробував звести рахунки з життям і сам генерал Кочегаров. Усі ті трагічні випадки здавалися людям підозрілими і не випадковими. Першим пішов на той світ майор Романівський: спочатку він пробував застрелитися гумовими кулями, різав собі вени, а потім повісився. У листі Пукача стосовно цієї смерті зазначається: «У Романівського справді був конфлікт із Кочегаровим на грунті справи Гонгадзе. Кочегаров відчував, що Романівський не витримає морального тиску й збирається з'явитися у прокуратуру з повинною. У результаті ліквідували всіх учасників операції».

      Після Романівського, буквально через 2 місяці, пробував застрелитися у власному кабінеті сам начальник черкаської обласної міліції Олег Кочегаров. Він вистрелив собі у підборіддя і на все життя залишився інвалідом. Кажуть, тепер генерал мешкає зі своєю родиною у Криму. Вже восени того ж таки 2003 року Черкащину облетіла ще одна звістка — застрелився слідчий Чигиринського райвідділу міліції Юрій Руденко. Було це в листопаді, а на початку грудня застрелився й оперуповноважений карного розшуку Соснівського райвідділу міліції міста Черкас Юрій Лук'яненко. Про результати розслідувань цих резонансних справ громадськість досі нічого не знає.

      А в селі Орловці Городищенського району нині тільки й розмов, що про останні страшні новини, котрі докотилися до цього невеликого села, розташованого на трасі Черкаси — Тараща. Одні вірять чуткам про «таращанське тіло», інші — ні. Але неймовірно важко переживати ці події родині покійного Сергія Сіренка. «Я сьогодні розмовляла з сестрою Сергія — Тетяною, вона, як і її мама Катерина, живе в нашому селі. Тетяна каже, що вони нерідко ходять на кладовище, адже там, окрім брата Сергія, поховані ще їхній батько Михайло, її чоловік та ще один брат — Петро, який помер торік. Але ніколи родина не помічала, щоб земля на могилі Сергія була розрита. Було, правда, таке, коли вандали позабирали огорожі з могил», — розповідає «Україні молодій» голова сільської ради Орловця Лідія Попович. За її словами, цвинтар в їхньому селі якраз на трасі, за 500 метрів від самого села.

      Насамкінець додамо, що мало хто вірить у те, ніби листа, опублікованого в російській пресі, писав сам Пукач. Навіть оптимісти схиляються до думки, що останнього давно вже немає серед живих. А скандального листа просто сфабрикували російські політтехнологи.