Швидку допомогу викликали днями Катерині Сіренко, мешканці села Орловець Городищенського району Черкаської області. Старенькій жінці стало погано після того, як до неї дійшли чутки про те, що буцімто її померлий у 2000 році син Сергій і є «таращанським тілом». Так що тепер через «справу Гонгадзе» плаче ще одна жінка в Україні, але вже на Черкащині.
Справжній жах прийшов у родину Сіренків після публікації у російській пресі листа за підписом екс-керівника Департаменту кримінальної розвідки МВС України Олексія Пукача. Як відомо, саме його підозрюють у вбивстві журналіста Георгія Гонгадзе, тому й розшукують. У тому листі, зокрема, йдеться про те, що тіло, викопане в Таращі, не належить Гонгадзе. За тіло журналіста, аби інспірувати справу закінченою, видали тіло Сергія Сіренка, 40-річного сільського сторожа з Орловця, котрий помер за два місяці до зникнення Гонгадзе і був похований на цвинтарі у рідному селі. В листі Пукача також згадується, що перепоховали Сіренка співробітники черкаської міліції під керівництвом тодішнього начальника УМВС у Черкаській області генерала Олега Кочегарова. Причетними до цього нібито були три черкаські правоохоронці — начальник Черкаського райвідділу міліції майор В'ячеслав Романівський, слідчий Чигиринського райвідділу міліції старший лейтенант Юрій Руденко й оперуповноважений карного розшуку Соснівського райвідділу міліції Черкас Юрій Лук'яненко.
Нагадаємо, на Черкащині у 2003 році з незрозумілих причин покінчили з життям усі три названі міліціонери, в тому числі пробував звести рахунки з життям і сам генерал Кочегаров. Усі ті трагічні випадки здавалися людям підозрілими і не випадковими. Першим пішов на той світ майор Романівський: спочатку він пробував застрелитися гумовими кулями, різав собі вени, а потім повісився. У листі Пукача стосовно цієї смерті зазначається: «У Романівського справді був конфлікт із Кочегаровим на грунті справи Гонгадзе. Кочегаров відчував, що Романівський не витримає морального тиску й збирається з'явитися у прокуратуру з повинною. У результаті ліквідували всіх учасників операції».
Після Романівського, буквально через 2 місяці, пробував застрелитися у власному кабінеті сам начальник черкаської обласної міліції Олег Кочегаров. Він вистрелив собі у підборіддя і на все життя залишився інвалідом. Кажуть, тепер генерал мешкає зі своєю родиною у Криму. Вже восени того ж таки 2003 року Черкащину облетіла ще одна звістка — застрелився слідчий Чигиринського райвідділу міліції Юрій Руденко. Було це в листопаді, а на початку грудня застрелився й оперуповноважений карного розшуку Соснівського райвідділу міліції міста Черкас Юрій Лук'яненко. Про результати розслідувань цих резонансних справ громадськість досі нічого не знає.
А в селі Орловці Городищенського району нині тільки й розмов, що про останні страшні новини, котрі докотилися до цього невеликого села, розташованого на трасі Черкаси — Тараща. Одні вірять чуткам про «таращанське тіло», інші — ні. Але неймовірно важко переживати ці події родині покійного Сергія Сіренка. «Я сьогодні розмовляла з сестрою Сергія — Тетяною, вона, як і її мама Катерина, живе в нашому селі. Тетяна каже, що вони нерідко ходять на кладовище, адже там, окрім брата Сергія, поховані ще їхній батько Михайло, її чоловік та ще один брат — Петро, який помер торік. Але ніколи родина не помічала, щоб земля на могилі Сергія була розрита. Було, правда, таке, коли вандали позабирали огорожі з могил», — розповідає «Україні молодій» голова сільської ради Орловця Лідія Попович. За її словами, цвинтар в їхньому селі якраз на трасі, за 500 метрів від самого села.
Насамкінець додамо, що мало хто вірить у те, ніби листа, опублікованого в російській пресі, писав сам Пукач. Навіть оптимісти схиляються до думки, що останнього давно вже немає серед живих. А скандального листа просто сфабрикували російські політтехнологи.