Активiсти «Пори» прийшли до лiкарнi №17 провiдати пораненого товариша. (Фото Володимира СТАДНИКА.)
За останній рік міліція ще не встрявала в такий політичний скандал. У ніч на середу в Києві на вулиці Горького, 150-а змішалися нехлюйство, страх, необачність, вибори й політика. Все вкупі вилилося в постріл. Куля наскрізь пройшла крiзь тіло 17-річного Олександра Глобенка, який із другом розклеював агітки блоку «Пора»—ПРП. Тепер хлопець перебуває у реанімації. Він втратив близько чотирьох літрів крові, його стан оцінюється як стабільно важкий.
Учасник подій Роман Дзядикевич розповідає про позаминулу ніч пригніченим голосом. «Це було на вулиці Горького, — каже він, — десь о першій двадцять. Ми заклеювали стовп, стояла драбина. Побачили, що їде міліцейська машина, доклеїли агітпродукцію і сховалися за «бусик». Машина проїхала повз нас, а потім дала задній хід. Ми мали інформацію про те, що активістів «Пори» за агітацію вже затримували, тому злякалися і почали тікати».
Один із міліціонерів, сержант Сергій Шумейко, наздогнав «порівців». «Він наказав нам лягти, — розповідає на прес-конференції Роман Дзядикевич. — У працівника міліції була задишка. Він віддихувався, тримаючи в руках пістолет. Сказав, що, коли ми будемо рухатись, він нас пристрелить. Звів курок, ми почули клацання. Міліціонер підійшов до Сашка, щоб надiти на нього наручники. У цей час пролунав постріл». Учора з'ясувалося, що хлопець дістав серйозні поранення.
«Йдеться про проникаюче наскрізне вогнепальне поранення лівої частини грудної клітки, — зазначив на прес-конференції Маркіян Лубківський, — наскрізне поранення нижньої лівої легені, поранення дев'ятого ребра зліва, великий гемоторакс та пневмоторакс, шок третього ступеня».
Після інциденту на місце події приїхала міліція. «Порівці» стверджують, що вона вела себе неадекватно. «Члени оперативної групи Голосіївського районного управління міліції, нехтуючи моральними та професійними принципами, не лише відмовлялися пред'явити посвідчення представникам Київської організації ГП «Пора», але й зухвало намагалися приховати сліди кримінального злочину, — йдеться у заяві «порівців». — Зокрема, не було взято під охорону місце злочину, залишені речові докази, не було взято під варту винуватця злочину».
Дзядикевич також сказав, що після пострілу міліціонер виглядав розгубленим. Відтак постає підозра про те, що він натиснув на курок пістолета мимоволі. «Я не можу сказати, чи було це спеціально, чи випадково, — розповідає «УМ» Роман. — Постріл пролунав тоді, коли він заводив руку Сашка назад, щоб натягти наручники. Інша його рука була вперта в спину Сашка». При цьому хлопець слушно додає, що «на людей не можна натягати наручників, тримаючи в руках зведений пістолет».
Одразу після прес-конференції в офіс «Пори» приїхав начальник департаменту з громадських зв'язків МВС Володимир Поліщук. Він сказав, що сержант Сергій Шумейко розповідає про пригоду дещо по-іншому. Зокрема, стверджує, що стріляв «порівцю» не в спину, а в груди. І не просто так, а нібито через те, що відчув загрозу своєму життю. «Він пояснив, що два хлопці скоротили дистанцію до нього, — розповідає пан Володимир. — Оцінивши ситуацію, він оголив табельну зброю і попередив про можливість її застосування. Не відреагувавши на попередження, студент скоротив відстань, і намагався заволодіти зброєю». Відтак Шумейко прийняв рішення: стріляти...
«Порівці» ж заявляють, що навіть медики визнали: постріл пройшов зі спини. Це їм підтвердили і в шпиталі, куди вони вкупі з Віталієм Кличком ходили відвідати Сашка.
Учора лідери «Пори» зустрічалися з керівництвом МВС, зокрема Юрієм Луценком та начальником київського «главку» Віталієм Яремою. Відповідальність за інцидент «Пора» покладає на столичну владу. «Міська влада примушує столичну міліцію служити не державі і не її інтересам, а виборчим інтересам Омельченка», — зазначив на прес-конференції лідер ГП «Пора» Владислав Каськів. Він додає, що від початку кампанії «порівці» неодноразово зазнавали переслідувань від міліціонерів. Начальник департаменту громадських зв'язків МВС у свою чергу закликав не вплутувати в інцидент політику. «Ярема передав, — звернувся він до «порівців», — що не треба пов'язувати цей інцидент із виборчими перегонами. Комісія зробить висновок, і винний буде відповідати».
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
