Микола О., незважаючи на вік (без малого сімдесят років), вважався в Матіївці та навколишніх хуторах, що у Бахмацькому районі на Чернігівщині, неабияким комерсантом. На своїй машині він розвозив селами товари повсякденного вжитку i продукти на замовлення. Жителів глибинки заможними не назвеш. Тож часто вони брали у Миколи товари у борг, під запис. Для цього у підприємця був великий загальний зошит, у якому він записував усі свої видатки і доходи. За ним можна було прослідкувати за доходами багатьох мешканців села. Одинокий підприємець декому здавався легкою здобиччю. Його кілька разів намагалися обікрасти, пограбувати. Декого навіть затримували. Але поки що все обходилося без серйозних наслідків.
Микола жив сам, але постійно навідувався до родичів у Конотоп, куди приїздив по товар на оптові склади. I коли не з'явився одного разу, у Матіївку приїхала стурбована онука. Двері будинку дідуся було замкнено, довелося їх ламати. Тіло мертвого господаря знайшли не відразу. Воно лежало під ліжком. Як встановила експертиза, підприємця задушили за допомогою удавки.
Труп за замкненими дверима. Класична детективна загадка. І над нею довелося поламати голову бахмацькій міліції та прокуратурі, яким допомагали колеги з обласного апарату прокуратури та управління внутрішніх справ.
«Уявіть собі, господар мертвий, будинок заповнений товаром, але майже нічого не зникло, крім куртки господаря, — розповідає заступник начальника Бахмацького райвідділу внутрішніх справ Сергій Артеменко. — Ми відпрацювали багато версій, по кілька разів переговорили з мешканцями Матіївки та хуторів. Відпрацювали кожен з півсотні дворів. Кілька разів переглядали «боргову книжку». Здавалося, розгадка десь поряд, але ми ніяк не могли за неї вхопитися. Час ішов, однак явного результату розслідування не було. З колегами з обласного управління кримінального розшуку ми дійшли думки, що ниточка до розкриття — у «борговій книжці» покійного. Врешті-решт, нашу увагу привернув запис про борг жителя Матіївки Сергія Н., який раніше особливих підозр не викликав».
Двадцятитрирічний Сергій за два місяці до вбивства у Матіївці повернувся у село з місць позбавлення волі. Ніде не працював, брав у Миколи товари, в основному пиво та продукти, у борг. Однак, коли оперативники знову навідалися у Матіївку до Сергія, того вдома вже не було. Дружина сказала, що він поїхав у Київ на заробітки. Це ще більше посилило підозру. Правоохоронці оголосили Сергія в розшук, і через кілька днів його затримали у Білій Церкві. До речі, у тій самій куртці, яку він забрав у вбитого чоловіка. А звідти вже підозрюваного доставили у Бахмач. Хлопець недовго опирався. Він зізнався у скоєнні злочину. Розказав і показав, як вбивав Миколу. Прийшов до нього додому за цигарками. Сказав: «Діду, дай закурити». Той відмовив. Спонтанно виникла сварка. Молодик вдарив старого в обличчя, увіпхнув у хату і там задушив. Гадав, що знайде велику суму грошей. Однак знайшов лише 300 гривень. Ще йому впала в око тепла зимова куртка господаря. Він спробував замести сліди, заховав труп під ліжко. Закрив за собою двері й втік. Зараз розслідуванням цієї кримінальної справи займається прокуратура Бахмацького району.
Чернігів—Бахмач—Чернігів.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
