У найближчі 15 років воля цим засудженим не світить. (автора.)
Позавчора Верховна Рада ухвалила закон про зміни до Кримінально-виконавчого кодексу України (щодо гуманізації відбування покарань засуджених), внесений народними депутатами Василем Онопенком та Олександром Пеклушенком. За це рішення проголосували 288 депутатів із 397 зареєстрованих у сесійній залі. Таким чином, цими змінами передбачено, що засуджені на довічне позбавлення волі можуть подати клопотання про помилування після відбуття не менше 20 років призначеного покарання (ст. 151 кодексу).
Але останнє слово за Президентом, який може ці зміни затвердити, а може й накласти вето. Адже довічне покарання отримують не дрібні злодюжки, а найнебезпечніші вбивці. Виходить, на волю формально зможе вийти «за гарну поведінку» той самий маніяк Онопрієнко? Тому зрозуміло, що подібні законодавчі зміни можуть викликати несприйняття у суспільстві.
Утім голова Державного департаменту з питань виконання покарань Василь Кощинець так не вважає. У коментарі «УМ» він пояснив, що навіть якщо цей закон набуде чинності за умови його підписання Президентом Віктором Ющенком, «довічникам» не варто чекати чогось на кшалт «холодного літа 53-го» найближчим часом. Адже інший Закон «Про довічне ув'язнення» було прийнято лише у 2001 році, перед цим мораторій на смертну кару проіснував теж лише кілька років, тому не важко порахувати, коли приблизно зможе скористатися правом на помилування перший довічно ув'язнений. Адже на сьогодні, навіть з урахуванням терміну перебування під вартою під час слідства того чи іншого «довічника», серед цієї категорії немає тих, хто «відсидів» більше семи років. От i виходить, що клопотати, а відтак i милувати цю категорію засуджених почнуть не раніше ніж через 13—15 років. Саме тому Василь Кощинець вважає прийняття цих змін Верховною Радою передчасним, до того ж життя ще може внести інші корективи.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
