Перша поразка «бетонного монстра»

18.03.2006
Перша поразка «бетонного монстра»

На цьому маленькому подвiр’ї пiсля будiвельникiв лишилося небагато дитячих споруд. (автора.)

 

      Про те, що безліч торговельних та розважальних комплексів столиці виникло на руїнах дитячих i спортивних майданчиків, відомо багатьом киянам. Адже серед мешканців багатоповерхівок чимало незадоволених вимушеним сусідством із бетонними монстрами, щоправда, далеко не всі з них стають на захист своїх прав. Лише за останній рік у Києві навколо забудови дитячих майданчиків та зеленої зони відбулося чимало конфліктних ситуацій між будівельниками та мешканцями прилеглих будинків. Під час одного з таких протистоянь на Троєщині навіть пролилася кров. Немов гриби після дощу нізвідки з'явилися і різні громадські організації, нібито готові стати на захист киян. Тільки вагомих результатів жодна з них ще не продемонструвала. Тим більше що навколо їх штучних протестів існує чимало чуток, хоча б про те, що пікетувати будівельників вони починають лише тоді, коли не вдалося домовитися з ними про «відкупні». Такий собі громадський «рекет».

      Але в даному матеріалі йдеться не про це. Мусимо зауважити, що не всі мешканці у боротьбі із забудовниками звертаються до суду, обираючи більш радикальні методи впливу. I, мабуть, дарма. Адже нещодавній випадок із мешканцями будинків по вулицях Червоноармійська, 46, Горького, 19/21 i 23 та Саксаганського, 22 засвідчує, що перемогти можна i цілком законними методами, за допомогою колективного позову до суду. Хтось скаже, що це ж — центр столиці, там не прості люди живуть, i помилиться. Адже принаймні ті мешканці, з якими спілкувалася «УМ», є звичайними людьми, якi отримали тут квартири ще за радянських часів. Хоча, звісно, є й заможні власники житла.

      Усе почалося відтоді, як Київська міськрада прийняла декілька рішень стосовно спільного дворового «п'ятачку» саме цих будинків. Одним рішенням ще у 2003 році було затверджено проект відводу земельної ділянки за адресою вул. Червоноармійська, 44-Г для ТОВ «Бест-Олвіс» для реконструкції та розширення магазину під офісно-діловий та розважальний комплекс, а вже через півтора року, цьому ж, голодному до землі ТОВ, було відведено ще й ділянку для будівництва паркінгу та бізнес-центру вже по Червоноармійській, 46. Тобто просто у дворах житлових будинків мав вирости багатоповерховий бетонний монстр! До того ж за другою адресою вже був будинок, у якому мешкають близько 30 чоловік. Та й дитячий майданчик (до речі, єдиний у цьому кварталі) збиралися закатати в бетон. До освоєння території бізнесмени підійшли з розмахом — гойдалки одразу зламали i винесли за межі будівництва. Як стверджують мешканці, саме будівництво відбувалося з порушенням містобудівних i санітарних норм, адже людей фактично залишили без прибудинкової території. Ні про які зелені каштани, якими славиться столиця, взагалі не йшлося.

      Мешканці, випробувавши чимало способів протистояти забудові, просто об'єдналися i подали колективний адміністративний позов до Шевченківського райсуду столиці, у якому просять визнати незаконними вищенаведені рішення столичної мерії. Феміда прийняла позов до розгляду, при цьому суддя до прийняття рішення по справі постановив задовольнити позов киян. За даними УНІАН, це перший приклад захисту прав киян Фемідою у протистоянні з будівельниками. Адже Феміда хоча й не прийняла остаточного рішення, але вже постановила призупинити дію рішень Київської міськради та заборонила ТОВ «Бест-Олвіс» проводити будівельні роботи, а управлінню Державного архітектурно-будівельного контролю — видавати дозволи на будівництво. Така заборона базується на висновках суду, що будівництво бізнес-центру може порушити права, свободи та інтереси громадян, гарантовані Конституцією. Примусовим виконанням рішення Феміди вже займається Державна виконавча служба.

      Незважаючи на те, що судовий розгляд позову ще не завершений, мешканці, з якими «УМ» вдалося поспілкуватися, вже зараз дуже вдячні Феміді. Один з них, який просив не вказувати його прізвища, назвавшись Євгеном, розповів, коли він разом з іншими активістами збирав підписи сусідів під позовом, із реакції багатьох було помітно, що вони не вірять в успіх цієї справи. Але зараз скептиків значно поменшало. I хоча люди розуміють, що справжня «битва» — попереду, вже те, що суд призупинив будівництво, є для них неабиякою перемогою.

      До речі, будинок по Червоноармійській, 46 є пам'яткою архітектури, на фасаді навіть є відповідна табличка. То невже комерційний зиск виправдовує руйнування подібних об'єктів? Відповідь отримаємо найближчим часом.

  • «Термінатор» згадав усе

    Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>

  • Кримінальний талант

    Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>

  • Шанс для невинних

    Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>

  • «Хорте», тримайся!

    Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>