Закашляв? У кайданки!

      В Україні епідеміологічна ситуація складна. Це визнають і найвищі керівники держави. За словами заступника головного державного санітарного лікаря України Сергія Бережного, туберкульоз є на сьогодні найнебезпечнішою для українців інфекційною хворобою. За останнє десятиліття рівень захворюваності зріс удвічі, а смертність від нього — втричі. Як повідомляє «Кореспондент», щороку в Україні лікарі виявляють близько 35 тисяч хворих на туберкульоз. Середня захворюваність на цю страшну недугу сягає 80 випадків на 100 тисяч населення, а в окремих регіонах ці показники ще вищі. До речі, найгострішою є проблема туберкульозу в пенітенціарній системі, де захворюваність у 34 рази вища за середню в Україні, і виправні колонії наразі є вогнищами реальної епідеміологічної небезпеки. За підрахунками експертів, щорічний економічний збиток держави від цієї інфекції сягає 2 мільярдів гривень.

      Тому держава вживає радикальнi заходи: днями Верховна Рада ухвалила закон щодо примусової госпіталізації хворих на туберкульоз. Законопроект передбачає, зазначає УНІАН, що особи, які хворі на заразні форми туберкульозу й ухиляються від обов'язкової госпіталізації, потраплятимуть у лікарню примусово — за допомогою правоохоронних органів. Лікування таких осіб здійснюється у строк до трьох місяців із правом його продовження або скорочення, за висновком лікарсько-консультативної комісії протитуберкульозного закладу та за згодою особи. Звісно, таке рішення може викликати обурення стосовно порушення прав людини. Але надто велика загроза справжньої туберкульозної епідемії в Україні, до того ж людей, що відмовляються від лікування й наражають оточуючих на небезпеку, у нас — величезна кількість. Особливо в тих же виправних колоніях.

      Таке рішення парламенту було продиктоване й дорученням Президента України Віктора Ющенка — він дав розпорядження Кабінету Міністрів розробити та вжити заходів ефективної боротьби з туберкульозом. Відтак уряд мав подбати: про покращення діагностики туберкульозу серед осіб, які належать до груп підвищеного ризику, оновлення матеріально-технічної бази протитуберкульозних закладів, проведення в них капітальних ремонтів, забезпечення харчування хворих на туберкульоз у лікувальних закладах відповідно до встановлених норм, забезпечення фінансування цих лікарень у необхідних обсягах. Також заходи уряду мали стосуватися захисту медпрацівників протитуберкульозних закладів від захворювання на туберкульоз, збільшення розміру доплати за шкідливі умови праці й тієї ж примусової госпіталізації хворих. Ще одне надскладне завдання — відновити мережу спеціалізованих протитуберкульозних санаторіїв. Для цього, зокрема, слід протягом 2006 року повернути ці лікувальні заклади в держвласність.