Передвиборча агітація як різновид «мильної опери»

      Щовечора після вечірніх новин на моєму телеекрані перевертаються серп і молот. Атрибути радянського герба перетворюються на число «15». Так на каналі ОНТ розпочинається серіал про «15 республік-сестер». У першій серії показали Грузію. У сьомій — Литву. Очевидно, Україну залишили на «десерт». Головна задумка серіалу та, що кожній із сестер дісталася купа проблем. Якщо із серії в серію інтерв'ювати людей на зразок латвійського комуніста Рубікса, воно й зрозуміло. Дивишся й дивуєшся, як це людство взагалі може вижити за межами Білорусі. Ось, будь ласка, в Литві йде «друга окупація», там кращу землю скуповують іноземці, зате бідолахи росіяни... Але от «нестиковочка»: клацаю диктофоном, а там — інтерв'ю із жителькою Вільнюса. Як на замовлення, моя героїня росіянка. І вже 12 років продає нерухомість. Вона говорить і про приплив інвестицій у литовську економіку, і про лояльність литовців до російськомовного населення (можуть спокійно вести діалог кожен рідною мовою, прекрасно розуміючи один одного). І про те, що угод із іноземцями в ріелторів небагато, а завдяки кредитам уряду нерухомість купують свої, литовські, громадяни...

      Ізоляцію правди, яку нині можна спостерігати в медіа-просторі Білорусі, голова Білоруської асоціації журналістів (БАЖ) Жанна Литвина недавно назвала «єдиним способом політичного виживання режиму». Нещодавно медіа-аналітики БАЖ розповіли про методи цього виживання мовою цифр. Начитавшись матеріалів і надивившись сюжетів у ЗМІ з 11 по 21 лютого, експерти відзначили, що «як до реєстрації, так і після неї, Лукашенко залишався домінуючою політичною фігурою на каналах Білоруського телебачення й радіо». Якщо врахувати результати попереднього моніторингу, проведеного під час збору підписів за кандидатів (з 12 по 27 січня), то не можна не погодитися з аналітиками: «Реєстрація кандидатів ніяк не змінила співвідношення часу, відведеного електронними ЗМІ О. Лукашенку й іншим кандидатам у президенти».

      Найпростіший приклад. Фрагмент промови Лукашенка під час реєстрації кандидатів у президенти, продемонстрований у новинах на ОНТ, був майже у 6 разів довший, ніж фрагменти решти кандидатів. Те ж саме сьогодні в усіх новинах на всіх каналах. Плюс програми на зразок «Особлива думка» або «Жорстка бесіда», не говорячи вже про «Велику політику» і «Права людини. Погляд у світ». А ролики соціальної реклами на загальну тему «жити стало краще»? В одному — дідуся швидко обслужили в ощадкасі. В іншому — бабуся пройшла діагностику в районній лікарні, їхати в столицю їй не знадобилося. Висновок — «За Білорусь!» і червоно-зелений державний прапор. На цих виборах режим став хитрішим, замаскувався під гасла опозиції, звернувся до їхньої цільової аудиторії.

      Експерти БАЖ звертають увагу на низку документальних фільмів пропагандистського характеру, які з'явилися у білоруському телеефірі напередодні виборів. Зокрема, Перший національний канал БТ слідом за фільмом «Агент 590» і серіалом «Духовна війна» Юрія Азаренка продемонстрував пропагандистські фільми «Варшавський міст» і «Керований хаос», які показують білоруську опозицію й західні демократичні країни в «надзвичайно негативному світлі». У фільмі «Духовна війна» головна ідея — масонство рветься до світового панування, добралося до синьоокої Білорусі й тягнеться, тягнеться — руками опозиціонерів.

      Але «веселіше» всього дивитися телеканал ОНТ. Ще в січні він почав агітацію за Лукашенка серією концертів «За Білорусь!» і «Чистий вік», які відбуваються по всіх регіонах країни. При цьому напередодні трансляції одного з концертів в ефірі постійно крутили анонси, де співачка Ірина Дорофєєва проголошувала: «Нарешті ми можемо сказати, що ми — за нашого батьку!». У той же час «жоден із білоруських телевізійних каналів не став ініціатором агітаційних проектів на користь інших кандидатів у президенти», — відзначає БАЖ. Теж саме відбувається у пресі. Дві головні державні газети країни, «Радянська Білорусія» і «Звязда», з 11 по 21 лютого відвели діючому главі держави близько 64 відсотки площі у порівнянні з іншими політичними суб'єктами.

      Білоруське радіо «Свобода», яке транслюється з Праги, не врятувало ситуацію. Тому охопити територію Білорусі незалежними електронними ЗМІ намагається Європа. 26 лютого вийшли в ефір перші програми Window to Europe (Вікно в Європу) у рамках проекту «Європейське радіо для Білорусі». За словами керівника цього проекту (і німецького холдингу Media Consulta) Гарольда Цулауфа, разом із «Радіо Свобода», а також «Німецькою хвилею», «Радіо Полонія» і «Радіо Швеція» новий медійний проект Єврокомісії є «черговим джерелом альтернативної інформації». Програми на ньому розраховані здебільшого на молодь, там транслюватимуть багато музики та розповідатимуть про життя європейців. Ці програми можна знайти не тільки через короткі хвилі, а й на веб-сторінках. Незважаючи на грандіозність задумів, таки здається, що вони дещо запізнились. Адже Білорусі, на відміну від Європи, сьогодні є куди поспішати. Нещодавно, випадково ввімкнувши телевізор, почула коментар про стабільність у країні: «Ми хочемо оновлення! Перемін!» Канал був той, який «за батьку». Чи то нова «мильна опера», чи це вже її кінець...

Мінськ.