Одна з небагатьох партій, у якої бракує коштів хоч на якусь телевізійну рекламу (мається на увазі власна, а не «казенна», передбачена законом про вибори). Українська національна асамблея (або ж, віднедавна, знову УНА-УНСО) — партія справді дуже бідна, хоч і з традиціями й солідним віком. Як організація постала ще в 1991 році, керувалася відомим екстремістом-провокатором Дмитром Корчинським.

«Нічого, все нормально». «І не сподівайтесь!» — заспокійливо, підбадьорююче, жартівливо кивають кудись на камери нардепи зі стажем у відповідь на запитання про те, чи не щемить їм серце при вході до кімнати нарад. Журналісти підсміюються — чого ж там «сподіватися», якщо й так очевидно, що для декого з опитаних ця Погоджувальна рада стане останньою принаймні на найближчі п'ять років. Звісно, якщо не трапиться якогось форсмажору — зриву виборів, наприклад...

Вибори — це справа не для слабкодухих. Страшна це справа, жорстока, і з біса впливає на психіку. Особливо якщо займатися нею зранку до вечора й частіше, ніж раз на п'ять років. А уявіть собі, як має почуватися людина, яка одного ранку прокидається в помаранчевій опозиції, другого — в «синьо-білій» владі, третього — в «синьо-білій» опозиції... Що там казав Кучма про шарики і ролики? Тож немає нічого дивного в тому, що Тарасові Чорноволу ввижаються жахи.

Не встиг колишній охоронець Кучми i винуватець касетного скандалу Микола Мельниченко повернутися минулої п'ятниці до України, як усюди його хочуть бачити ледь не найбажанішим гостем. Нагадаємо, що колишній майор держохорони Президента лікувався у США i, за його словами, американські медики, після обстеження, «не виключають зовнішнього впливу на його здоров'я».

У неділю опівдні біля Українського дому в Києві розпочалася акція «Помаранчева хвиля «Прапор перемоги», присвячена річниці створення партії «Народний союз «Наша Україна».