Вантажте посадовців пачками!

      «Уже заблокували...» — «Кажуть, систему вже зламали...» — «Та не буде ніякого голосування — вони там намертво окопалися»... Такими фразами зустрічали вчора один одного парламентарії у майже порожніх ранкових кулуарах Верховної Ради. Усі вже чули, що парламентська трибуна заблокована ще з 9-ї години, а з огляду на те, що цього вівторка першим питанням на порядку денному стояло обрання Генпрокурором тоді ще першого заступника Голови ВР Геннадія Васильєва, хто й для чого окупував президію — було ясно як день: звісно, опозиціонери знову «не хочуть працювати» (репліки з розмови двох «більшовиків»).

      Що називається, чув дзвін, та не знав, де він. Як кажуть, «пересічні» нардепи просто були не в курсі, що цього разу «блокадну» місію взяли на себе зовсім не опозиціонери, а їхні опоненти — фракції СДПУ(о) та «Регіони України». Передовий «об'єднано-регіональний» загін оточив президію щільним кільцем зовсім не для того, щоб завадити парламентаріям виконувати свій голосувальний обов'язок, а, навпаки, з «благородною» метою — не дозволити почати блокаду іншим. «Ми забезпечуємо конституційні права народних депутатів», — пояснив журналістам молодий і талановитий есдек Нестор Шуфрич.

      Вочевидь, «більшовики» вирішили вибити «клин клином» і вжити «превентивних заходів», адже попри те, що Погоджувальна рада лідерів фракцій і груп напередодні вкотре протягом останнього місяця домовилася про такий-сякий компроміс, навчені гірким досвідом попередніх «домовленостей» парламентарії на «добру волю» своїх опозиційних колег по залу вже не сподівалися.

      Тим паче що «компроміс» і справді був «таким-сяким» — згідно з рішенням Погоджувальної ради, перед тим як голосувати за призначення Васильєва на посаду головного українського прокурора, на голосування мали винести проект постанови про створення Тимчасової спеціальної комісії ВР, яка займатиметься постійним моніторингом дотримання прав громадян на мирні збори та дотримання закону про статус народного депутата. На думку представників більшості, ця постанова мала задовольнити «Нашу Україну», яка вперто вимагає заслухати «силових» міністрів з приводу донецьких подій 31 жовтня, проте самі «наші» так не думали. І, зрештою, за «компромісний» проект так і не проголосували, на відміну від інших опозиційних фракцій (усього за створення комісії висловилося 282 нардепи).

      Зайшовши до сесійної зали, опозиціонери попрямували спочатку до трибуни, але впіймали облизня у вигляді глузливо усміхненої «більшовицької» оборони. Трохи порадившись про те, що ж його робити, «наші українці» також підтяглися до президії. Дехто ображено картав «блокiраторів» за те, що вони зайняли «законне місце» опозиції, дехто «загрібав» їх у обійми, вітаючи з переходом в антипрезидентський табір (усе це, звісно, жартома), а Віктор Ющенко намагався з'ясувати у керівників «Регіонів України», чого вони, власне, добиваються.

      А добивалися «регіональники», природно, обрання Генеральним прокурором свого протеже, якого свого часу висунули на посаду першого віце-спікера. І Геннадій Андрійович таки опинився у ще теплому кріслі свого попередника Святослава Піскуна: за обрання Васильєва керманичем ГПУ проголосували 284 депутати. Фракції БЮТі та Соцпартії не подарували висуванцю «донецьких» жодного голосу, з «Нашої України» «висунувся» один лише Микола Одайник (хоча не виключено, що пан Одайник просто випадково натиснув не на ту кнопку), а комуністи «стрункими лавами» висловилися «за» — 57 голосів із 60. Ще б пак, адже за «президентослухняність» їм «заплатили» посадою першого віце-спікера, яким одразу ж після тріумфу Геннадія Васильєва став Адам Мартинюк. Результат нардепівського волевиявлення й цього разу був фактично таким самим (291 голос «за»), хоча розташування «зелених» (тобто «одобрямсних») секторів на електронній схемі залу трохи змінилося — до комуністів приєдналися соціалісти, натомість із десяток «більшовиків» на кнопки не натиснули взагалі.

      Прийнявши привітання, новопризначені «кадри» виступили з короткими промовами. Новий Генпрокурор (який, до речі, за своє призначення скромно не голосував) із сяючим виразом обличчя заявив, що йому «трошки сумно залишати зал», в якому він пропрацював більше 9 років. «Сподіваюся, що наша співпраця не закінчилася», — «утішив» Геннадій Андрійович парламентаріїв і наголосив, що, «без сумніву», головним критерієм роботи як для депутатів, так і для нього — Генпрокурора — залишається закон. Як з'ясувалося, Геннадiй Васильєв уже встиг написати заяву про складення депутатських повноважень, хоча ще за хвилину до голосування за його перехід на іншу роботу нібито не знав, чи буде воно позитивним.

      Адам Мартинюк був іще лаконічнішим: «Яким я був, таким я і залишусь», — пообіцяв комуністичний нардеп своїм колегам, чимало з яких потім у буфеті, відзначаючи хто призначення нового Генпрокурора, хто прихід на його колишнє місце Адама Івановича, наспівували пісню: «Каким ты был, таким ты и остался, но ты мне дорог и такой»...

      Так із Ради було знято блокаду. Попри те, що «Наша Україна» на знак протесту повним складом залишила сесійну залу, парламент спокійно продовжив працювати в сесійному режимі й навіть спромігся наприймати чимало законів. Деяких, щоправда, ухвалити не вдалося — зокрема й протегований Геннадієм Васильєвим скандальний проект Закону «Про захист суспільної моралі від продукції, що пропагує порнографію», який вніс на розгляд ВР Леонід Черновецький. Отже, тепер опозиційна преса може сподіватися бодай на те, що її не прикриватимуть принаймні під приводом «захисту суспільної моралі» від дівчат у купальниках на останніх шпальтах. Хоча не виключено, що новий глава ГПУ вигадає щось іще «дотепніше»...

КОМЕНТАРІ З ПРИВОДУ

Борис Беспалий, фракція «Наша Україна»:

      — Усі призначення, які сьогодні відбулися, — це абсолютно передбачувані й логічні дії, бо Президент має більшість. У Генпрокуратурі з приходом Геннадія Васильєва нічого не зміниться, бо Генеральним прокурором як був Кучма, так і залишається. А у Верховній Раді зміни полягатимуть хіба що в тому, що комуністи раніше ще якось вагалися, а тепер принаймні їхнє керівництво точно визначилося з підтримкою правлячого режиму. Це просто робота Банкової з лівим електоратом, ось і все.

Михайло Потебенько, група «Народовладдя» (до обрання народним депутатом працював Генеральним прокурором):

      — Геннадій Васильєв робитиме все, щоб «справи розслідувались кваліфіковано й успішно. Це принципова людина, з його приходом у Генпрокуратуру буде утверджуватись законність у державі. А ці звинувачення (у причетності Васильєва до утвердження донецького клану тоді, коли він перебував на посаді прокурора Донецької області. — Ред.) — це абсурд. Стретовичу, який робить такі заяви, треба частіше дивитися у дзеркало, щоб бачити себе і не переносити свою особистість на інших.

      На запитання, чи буде колишній віце-спікер кращим Генпрокурором, ніж Святослав Піскун, Потебенько сказав: «Ви порівнюєте те, що порівняти не можна. Васильєв — професіонал, а Піскун у цьому питанні — випадковість, велика помилка, від якої постраждала і законність, й організація роботи Генпрокуратури».

Олександр Мороз, фракція Соцпартії:

      — Думаю, що обрання Адама Мартинюка першим віце-спікером зробить роботу парламентської групи з напрацювання законопроекту про внесення змін до Конституції ефективнішою. Раніше співголовою цієї робочої групи був Геннадій Васильєв, і він явно працював за вказівкою Адміністрації Президента й не ініціював проведення політичної реформи.

Петро Симоненко, фракція КПУ:

      — Ніяких компромісів комуністів з владою ніколи не було. І сьогодні не було. Це обрання (Мартинюка. — Ред.) було вигідне і парламентській більшості, бо інакше серед депутатів більшості виникло б багато суперечок навколо іншої кандидатури на цю посаду, а це обов'язково штовхнуло б Верховну Раду до паралічу діяльності у законодавчому процесі. Представники більшості вчора пробували домовитися з комуністами про прийняття деяких законопроектів, але ми такі можливості відкинули.

Андрій Шкіль, фракція БЮТі:

      — З призначенням Васильєва у Генеральній прокуратурі нічого не зміниться — ні в кращий, ні в гірший бік. Вони можуть відбутися тільки в тому разі, коли станеться зміна влади в країні в цілому. Призначення Васильєва було очікуваним, і ніхто не був здивований тим, що він пройшов. Але того, що він так легко пройде, не очікували. Я особисто здивований тим, що під час розгляду цього питання не було блокування трибуни ВР .