Процес пішов

      Парламент Чорногорії призначив на 21 травня проведення референдуму про майбутній статус республіки. За проведення референдуму проголосували всі присутні на засіданні парламенту депутати. Парламент визначився з остаточною датою проведення референдуму про незалежність після багатьох місяців переговорів з парламентською опозицією, яка виступає за збереження тісних зв'язків із Сербією, та представниками Європейського Союзу, які також переконували чорногорських політиків зберегти державний союз із Сербією. Союз Сербії і Чорногорії — це все, що залишилося від колишньої федеративної Югославії, до складу якої на початку 90-х років входили шість республік, які на цей час стали незалежними державами. З втратою Чорногорії Сербія втрачає вихід до моря.

      Маленька Чорногорія з населенням у 650 тис. мешканців прагне стати повністю незалежною  від Сербії, оскільки вважає, що союз із цією країною є перепоною для швидшої інтеграції в ЄС. Головним ініціатором відокремлення є не стільки народ, який у цьому питанні поділений майже навпіл, як державне керівництво, передусім голова уряду Міло Джуканович. Він наполегливо переконує співвітчизників, що Сербія ще довго не потрапить у ЄС у зв'язку з невирішеністю проблеми Косова та невидачею трибуналу ООН у Гаазі сербських воєнних злочинців.

      Емісари ЄС намагалися переконати чорногорське керівництво, що незалежність принесе ще більше проблем, внесе розкол у суспільство. Адже Сербія і Чорногорія мають одну мову, частина чорногорців вважають себе сербами, а багато сербів вважають себе чорногорцями. Царство Чорногорія колись було значно більшим і включало в себе значну частину Сербії та Косово. Під час попереднього подібного референдуму 1992 року більшість мешканців Чорногорії висловилися за те, щоб залишатися в рамках однієї країни з Сербією.

      І прихильники, і противники незалежності у складі депутатського корпусу погодилися прийняти пропозицію ЄС, що мета, якою є незалежність, буде досягнута за умови, що 55 відсотків учасників референдуму скажуть «так» незалежності при загальній участі у референдумі не менше 50 відсотків із 466 тисяч громадян республіки з правом голосу. За останніми опитуваннями громадської думки, 43 відсотки чорногорців підтримують незалежність, 31 відсоток висловлюється проти, а 24 відсотки ще не мають власної думки з цього питання. Головне завдання влади — впродовж двох із половиною місяців перетягти на свій бік цю чверть населення, яка ще не визначилася.