Перебіг парламентської передвиборчої кампанії та пов'язані з ним стресові ситуації вкрай загострили симптоми хронічної політичної хвороби нашої влади: глибоке роздвоєння свідомості. Справді, з одного боку, забувши про будь-які ідеологічні та програмові розбіжності, приховуючись за іменними брендами своїх лідерів, ці люди за допомогою політичної реклами день і ніч переконують нас, що саме їх неодмінно потрібно обрати до Верховної Ради. Одночасно телевізійні ролики спрямовані на повну дискредитацію лідерства, одноосібної влади як такої. Мало того, що поняття «авторитарна влада» наші політики вживають винятково як синонім «злочинного режиму» — ми весь час чуємо про те, що в Україні начебто абсолютно не виправдав себе інститут президентства. Наш спікер, який на рекламному ролику хвацько зав'язує у гордіїв вузол розірваний канат, категорично заявляє про те, що його «не цікавить лідер, а цікавить Україна». Ще одна рекламна агітка віщає про те, що нас не захистить «добрий цар», а зробить це... «Партія соціального захисту»(?!).