Тарас Стецьків: Львову потрібен новий заряд енергії

      Інтрига з участю Тараса Стецьківа у виборах міського голови Львова зберігалася до самого кінця. Колишній народний депутат, «польовий командир» Майдану та екс-глава Національної телекомпанії часто носив із собою методичну літературу з муніципального управління, комунального господарства тощо. Хотів стати мером, навіть домагався аудієнцій із Президентом Ющенком, аби попросити про підтримку. Лише в останній день реєстрації кандидатів Стецьків скликав прес-конференцію і заявив, що спрямує свої зусилля на парламентські вибори як один із лідерів блоку «Пора»—ПРП. В інтерв'ю «УМ» вiн розповів про своє бачення виборів мера у Львові.

      — Пане Тарасе, не шкодуєте, що відмовились від боротьби за крісло мера Львова?

      — Шкодую, звичайно, адже це була одна з моїх найбільших мрій. Але всі плани були поламані після розколу «помаранчевої» команди. Тепер своїм головним завданням бачу привести в політику нових людей, які є в блоці «Пора»—ПРП.

      — Після рішення міської міжпартійної конференції блоку «Наша Україна» про висунення Василя Куйбіди на мера Львова від вас лунали доволі різкі заяви стосовно Куйбіди і знаки підтримки, наразі неофіційної, іншого кандидата — Андрія Садового. Чому так?

      — Куйбіда вже мав чудову нагоду показати свої здібності на посаді мера. Якщо в 2002 році його не обрали, то це, напевно, була оцінка його двох каденцій. (Куйбіда працював на посаді мера Львова з 1994-го по 2002 рік. — Ред.). Його спроба повернутися у крісло міського голови — це спроба повернути вчорашній день. Можна написати на бігборді «Новий погляд — нова команда» (передвиборче гасло Куйбіди. — Ред.), але команда насправді стара. Василь Куйбіда опирається на тих самих чиновників, які в 2002 році йому провалили виборчу кампанію, яких від влади усунули. Якщо ми хочемо мати місто, що вирветься на передові позиції серед кращих європейських міст, цьому місту потрібні молоді, амбітні керівники, котрі знають, як сформулювати для Львова об'єднавчу ідею.

      — Як би ви змоделювали ситуацію: перемагає Куйбіда, що буде з містом, і що буде, коли переможе Садовий? Які люди прийдуть до влади, ключові фігури тощо?

      — Перемога Василя Куйбіди має для міста сумну, «провінційну» перспективу. Нічого особливо не зміниться, краще не стане. Місто житиме своїм життям, а влада — своїм, і жодного реального прориву, якого потребували б львів'яни, не відбудеться. Тобто все буде так, як у 90-х роках. Щось купувалося, щось — продавалося, одна дорога була відремонтована, інша — у вибоїнах. Львів  утверджуватиметься як місто другого сорту.

      У разі ж перемоги Андрія Садового місто, як мінімум, дістане нову енергетику. Я не думаю, що Садовий не помилятиметься. У нього такий характер, що він постійно запроваджує якісь новаторські проекти. Але, по-перше, не помиляється той, хто нічого не робить, а по-друге, амбітність Андрія дозволить йому запропонувати львів'янам нові, неординарні ідеї. Все-таки його громадська організація — «Самопоміч» — ефективна вiдповiдь на очікування львів'ян. Вони повірили, що така форма самоорганізації зможе щось змінити в місті.

      — Кажуть, останнім часом ви дуже обурюєтеся, коли Куйбіда називає себе «польовим командиром» Майдану. Чому?

      — Моє обурення цілком обгрунтоване. Помаранчева революція знала трьох «командирів» Майдану —Луценка, Філенка і Стецьківа. Ще Майдан мав свій «голос», яким був Томенко. П'ятою ключовою особою був Роман Безсмертний, який займався забезпеченням наметового містечка. Ці п'ятеро людей за дорученням Ющенка займалися тим, що називалося Майданом. Тому приписувати собі неіснуючі заслуги Василеві Степановичу просто не личить, це обман. Куйбіда був одним із кількох десятків працівників комендатури, якою керував Безсмертний. Якусь функцію він виконував, але я рідко його там бачив. Це так само, як кількість людей, котрі несли колоду на суботнику разом із Леніним...

Розмовляв Кирило ШЕВЧУК.