Вибіркова прозорість,

      Хоч не вельми бурхливо, та все ж відбувається «прибирання» у владних кабінетах з огляду на конституційну реформу. Зокрема, тиждень тому постановою Кабінету Міністрів було затверджено перелік органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується урядом через відповідних міністрів. Таким чином було частково перерозподілено між Верховною Радою та Кабміном повноваження Президента України згідно із змінами до Конституції, які набули чинності з 1 січня цього року. Але, як уже зазначалося експертами, вищезгадані зміни набрали чинності, тоді як багато питань діяльності центральних органів виконавчої влади так і залишилися неврегульованими іншими нормативними актами.

      Тому й виникли «ножиці» при складанні вищезгаданого переліку. З одного боку, йшлося про шість міністерств: економіки, охорони навколишнього середовища, праці та соціальної політики, транспорту і зв'язку, фінансів і юстиції. З іншого, відповідно, — про Держкомрезерв, Держспоживстандарт, Держкомлісгосп, Держводгосп, Держкомзем, Пенсійний фонд, Державіаслужбу, Укравтодор, ГоловКРУ, Держмитслужбу, Державну податкову адміністрацію, Держкомархів, Держкомнацміграції. Не дивно, що таке уточнення схем підпорядкування раніше автономних і навіть незалежних до деспотизму центральних державних структур подобалося далеко не всім. У деяких випадках, прямо скажемо, це породжувало такі собі фінансові «П'ємонти» на тлі державного управління. Отож процес узгоджень і утрясок тривав роками. І от, нарешті, сталося.

      Проте не в усіх випадках підібгати центральні органи влади під міністерства означає поліпшити управління і належним чином захистити національні інтереси у сфері економіки. Скажімо, статус Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики мало чим вписується у відомчі інтереси. Це річ відома.У всьому світі відповідні державні структури користуються «імунітетом» до будь-яких посягань з боку управлінців від інших виконавчих органів влади. Для України цей випадок особливий, враховуючи її прагнення гармонізувати своє законодавство з директивами Європейського Союзу. Враховуючи, що часто-густо ці прагнення блокуються з боку дуже впливових лобістів від потужних фінансово-промислових груп, ситуація, в якій опиняється Держспоживстандарт, є патовою. Причому цілком реальне блокування виправдовується якимись бюрократичними неузгодженостями, нестачею бюджетного фінансування чи просто недоглядом, який у високих кабінетах через буцімто мізерність проблеми легко прощають один одному.

      З усього, Держспоживстандарт опинився у вищезгаданому переліку з волі міністра економіки Арсенія Яценюка та деяких його підлеглих. Що, можливо, не вельми й дивно з огляду на палке бажання молодого й раннього міністра посмикати якомога товстішим жмутом управлінських віжок. Несподіване інше: цей рядок у документі з'явився поза процедурою узгодження з іншими міністрами. Принаймні на урядових засіданнях, а їх відбулося 23 лютого аж три, це питання не обговорювали. Відповідну постанову № 207 Прем'єр-міністр Юрій Єхануров підписав, мабуть, особливо не вникаючи у деталі. А проте ще задовго до минулої урядової середи було оприлюднено лист Мін'юсту №18-12-108 від 30 січня 2006 року, в якому чорним по білому дається роз'яснення щодо правових колізій, які можуть виникнути у зв'язку із внесенням змін до положень про центральні органи виконавчої влади. Звертається увага на те, що деякі зі змін було затверджено до 1 січня 2006 року відповідними указами Президента. Отож, як зазначає Мін'юст, якщо Кабмін вносить свої зміни, то необхідно одночасно з проектом постанови вносити проект указу. Тобто, якщо слідувати юридичній процедурі, належить спершу скасувати відповідний президентський указ. Згодом у Кабміні спохопилися і побачили, що зробили помилку.

      Однак глибинна суть, звичайно, не в цьому. А в тому, чи достатньо підстав, аби Мінекономіки координувало та спрямовувало діяльність Держспоживстандарту. На початку 2005 року в рамках адмінреформи вже поставало питання про передачу функцій Комітету цьому міністерству. Це було пов'язано з незадовільними результатами діяльності попереднього керівництва Держспоживстандарту протягом 2001—2004 років. Розпочаті раніше реформи системи технічного регулювання в той період призупинили і фактично згорнули. Певне розчарування цим висловлювали представники Європейського Союзу та СОТ. Міжнародні фінансові інституції припинили надавати технічну допомогу Україні в питаннях стандартизації та оцінки відповідності. Необхідність суттєвого поліпшення стану справ у цій сфері підтвердив указ Президента «Про заходи щодо вдосконалення діяльності у сфері технічного регулювання та споживчої політики» від 13 липня 2005 року №1105/2005, яким визначено основні напрями діяльності Держспоживстандарту.

      Iз часу після видання указу робота пішла жвавіше. Верховна Рада прийняла Закон «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності», який входив до пакета законопроектів СОТ, а також нову редакцію Закону «Про захист прав споживачів», розроблену на основі директив ЄС.

      Якщо в 2000 році Комітет прийняв близько 200 нових стандартів, гармонізованих з міжнародними і європейськими, у 2001 — 457, у 2002 — 340, то в 2005 році — уже 900. Показники можна наводити й далі

      Та, виходить, не результати роботи Держспоживстандарту цікавлять Міністерство економіки. Тоді, можна знову ж припустити, — певнi права, якi  Мiнiстерству закортiло забрати в Комiтету? А заодно — і вплив на розпорядження коштами, що виділяються для виконання функцій  Комiтету?

      І зовсім вражає великий прихильник прозорих рішень Арсеній Яценюк (принаймні таким він себе показав при оцінках газових угод) у методах досягнення конкретної для себе цілі — «покоординувати» ще однією виконавчою структурою.

      Чи, як про себе, прозорість необов'язкова? I потрiбне рiшення можна протягти, навiть не виносячи його на розсуд колег?