Не стало Лікаря з великої літери

      Серце Олександра Олексійовича перестало битися в останній день зими, на 89-му році життя. Людина, яка врятувала не одну сотню життів, виявилася безсилою перед віком і тривалою тяжкою хворобою: видатного лікаря замучило злоякісне переродження виразки, з яким уже не міг справитись ані сам майстер, ані його колеги. Прощання з академіком відбудеться сьогодні опівдні в Будинку вчених. Не тільки родичі, друзі, колеги й колишні пацієнти, а також усі шанувальники хірургічного таланту Шалімова зможуть провести його в останню путь.

      Людина планети 1998 року за визнанням ЮНЕСКО, академік НАН і АМН України, нью-йоркської і німецької академій наук, справжній Герой України, автор більш нiж 830 наукових праць та 112 винаходів, Олександр Шалімов усе життя намагався дотримуватись трьох головних правил: працювати над собою, постійно вчитися і ніколи не здаватися. В одному з інтерв'ю «УМ» у 2004 році він дав простий рецепт своєї напрочуд плідної роботи: «Я вставав щодня на початку шостої, умивався, голився і дві години — до восьмої — сидів і читав. О восьмій ішов на роботу, приймав хворих, оперував, а коли випадав час — у бібліотеці читав усе, що там є стосовно хвороб, які я сьогодні побачив уперше. Так я вдосконалювався».

      Непересічна постать не тільки в українській, а й у світовій медицині, Олександр Шалімов став легендою ще за життя, здійснивши не один, а багато переворотів у хірургічній гастроентерології, торакальній і судинній хірургії. Він винайшов нові хірургічні методи у 75 відсотках усіх людських патологій, які потребують оперативного втручання, зокрема, розробив нові методи операцій при онкологічних, серцевих, шлункових захворюваннях, вперше пересадив підшлункову залозу хворому діабетом, під його керівництвом була проведена перша в Україні операція з пересадки серця. Шалімова добре знали за кордоном і намагалися переманити до своїх клінік, але уславлений хірург не хотів залишати рідної країни.

      «Якби ви знали, як нас заманювали працювати за кордон, які клініки, котеджі і дачі нам показували у тій же Німеччині, в Австрії! Навіть суми називали — 3,5 мільйона дойчмарок отримував би за рік мій Шалімов. І мене «обробляли», щоб я на свого чоловіка вплинула, — розповідала дружина хірурга Сусанна Шалімова в одному з інтерв'ю «УМ». — А Саша на всі пропозиції казав: а хто ж буде оперувати наших? Мабуть, немає в Україні такої родини, де б не знали імені Шалімова, оскільки він дуже багатьох людей порятував».

      «39 років ми працювали разом, а здається, що познайомилися зовсім недавно, — розповідає директор Iнституту хiрургiї та трансплантологiї Академiї медичних наук України, член-кореспондент НАН та АМН України Валерій Саєнко. — Таке буває, коли з людиною працювати дуже цікаво, й Олександр Шалімов був саме такою людиною. Пригадую наше знайомство (тоді я ще був аспірантом). Думав, що побачу на місці професора старого дідугана, а зустрівся з молодим, амбіційним, підтягнутим чоловіком... Мені завжди імпонувало його ставлення до молоді: Олександр Олексійович прагнув, аби його учні працювали не на страх, а на совість. До 80 років ще активно оперував, оскільки був справжнім фанатом своєї справи і не міг жити без роботи. Навіть у вільний час ми обговорювали або проведення операцій, або наукові книги, які писали разом iз ним».

Пам'яті академіка Шалімова

      Український народний блок Костенка — Плюща глибоко сумує з приводу великої втрати — смерті академіка Олександра Шалімова, вченого зі світовим ім'ям, засновника Київського науково-дослідного Інституту клінічної та експериментальної хірургії, Героя України. Це тяжка втрата для України і Української народної партії, активним членом якої до останнього свого дня він був.

      Однопартійці та друзі висловлюють співчуття рідним та близьким Олександра Шалімова і розділяють горе великої втрати.

      Олександр Шалімов — доктор медичних наук, професор, академік НАНУ та АМНУ, почесний директор Київського НДІ хірургії та трансплантації, завідувач відділу хірургії печінки, жовчних протоків та підшлункової залози; головний хірург Міністерства охорони здоров'я України; головний редактор журналу «Клінічна хірургія», голова Наукового товариства хірургів України.

      Член Міжнародної спілки хірургів, Міжнародної спілки гастроентерологів. Член Наукового товариства хірургів України, Асоціацій хірургів Німеччини, Австрії, Росії. Заслужений лікар РРФСР, заслужений діяч наук УРСР. Лауреат Державної премії УРСР та СРСР. Герой Соціалістичної Праці. Герой України.