Класичний принцип «Святе місце порожнім не буває» чомусь і понині не спрацював під дахом Харківського театру імені Шевченка. Із трьох посад — директор, худрук і головний режисер, які ще півроку тому неподільно утримував за собою Андрій Жолдак, сьогодні без вакансії тільки перша. Це крісло «успадкувала» одразу після від'їзду великого експериментатора до Берліна професійний економіст Маргарита Сакаян. Кастинг же творчих особистостей триває і досі, проте безрезультатно. «Сам по собі новий режисер з'явитися не може, тільки через постановку вистав», — говорить пані директор. І при цьому додає, що у шевченківців уже є солідний досвід роботи без худрука і головрежа, тому колектив наявність цих вакансій як творчу драму не сприймає. Тим більше що бажаючі попрацювати з успішною трупою активно оббивають театральний поріг. Найбільш вірогідними кандидатами на співпрацю в українській драмі Харкова називають пітерця Володимира Тиккє і киян Мирослава Гринишина, Дмитра Богомазова та Андрія Білоуса.
Не відмовляться «шевченківці», схоже, і від послуг екс-колеги Жолдака, якщо така пропозиція від нього надійде. Заяву пана Андрія про те, що після скандальної постановки «Ромео і Джульєтти» перед ним зачинилися двері всіх українських театрів, Маргарита Сакаян заперечила. Принаймні у театрі Шевченка, говорить вона, йому будуть раді завжди. До цього зобов'язують експериментальні традиції курбасівського «Березолю», харківський період якого розпочався у стінах Української драми міста рівно 80 років тому.
Що ж стосується нових робіт, то тут життя теж б'є ключем. Уже через місяць актори запропонують глядачам прем'єру гоголівського «Ревізора», яку вони готують з Юрієм Одиноким. Це вже друга вистава київського режисера у Харкові. Не так давно під його керівництвом репертуар театру поповнився комедією «Двадцять два поцілунки, чотири млості, одна мігрень» за трилогією Антона Чехова. А одразу після прем'єрного показу Гоголя розпочнуться репетиції комедії Жозіана Бласко «Санта Клаус — це хто ж?» у постановці незмінного режисера театру Степана Пасічника. Усі прем'єрні новинки виконані в класичній манері. Тобто не мають нічого спільного з адреналіновою естетикою попереднього режисера. «Шоку не буде», — говорить Маргарита Сакаян. Його і так не бракує, адже вистави Андрія Жолдака й понині займають чільне місце у репертуарі «шевченківців».
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
