Психологічні перформанси рекламного чарівника: рецензія на «Рекламу Аведона»
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Класичний принцип «Святе місце порожнім не буває» чомусь і понині не спрацював під дахом Харківського театру імені Шевченка. Із трьох посад — директор, худрук і головний режисер, які ще півроку тому неподільно утримував за собою Андрій Жолдак, сьогодні без вакансії тільки перша. Це крісло «успадкувала» одразу після від'їзду великого експериментатора до Берліна професійний економіст Маргарита Сакаян. Кастинг же творчих особистостей триває і досі, проте безрезультатно. «Сам по собі новий режисер з'явитися не може, тільки через постановку вистав», — говорить пані директор. І при цьому додає, що у шевченківців уже є солідний досвід роботи без худрука і головрежа, тому колектив наявність цих вакансій як творчу драму не сприймає. Тим більше що бажаючі попрацювати з успішною трупою активно оббивають театральний поріг. Найбільш вірогідними кандидатами на співпрацю в українській драмі Харкова називають пітерця Володимира Тиккє і киян Мирослава Гринишина, Дмитра Богомазова та Андрія Білоуса.
Не відмовляться «шевченківці», схоже, і від послуг екс-колеги Жолдака, якщо така пропозиція від нього надійде. Заяву пана Андрія про те, що після скандальної постановки «Ромео і Джульєтти» перед ним зачинилися двері всіх українських театрів, Маргарита Сакаян заперечила. Принаймні у театрі Шевченка, говорить вона, йому будуть раді завжди. До цього зобов'язують експериментальні традиції курбасівського «Березолю», харківський період якого розпочався у стінах Української драми міста рівно 80 років тому.
Що ж стосується нових робіт, то тут життя теж б'є ключем. Уже через місяць актори запропонують глядачам прем'єру гоголівського «Ревізора», яку вони готують з Юрієм Одиноким. Це вже друга вистава київського режисера у Харкові. Не так давно під його керівництвом репертуар театру поповнився комедією «Двадцять два поцілунки, чотири млості, одна мігрень» за трилогією Антона Чехова. А одразу після прем'єрного показу Гоголя розпочнуться репетиції комедії Жозіана Бласко «Санта Клаус — це хто ж?» у постановці незмінного режисера театру Степана Пасічника. Усі прем'єрні новинки виконані в класичній манері. Тобто не мають нічого спільного з адреналіновою естетикою попереднього режисера. «Шоку не буде», — говорить Маргарита Сакаян. Його і так не бракує, адже вистави Андрія Жолдака й понині займають чільне місце у репертуарі «шевченківців».
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Монету у формі писанки випустив Королівський канадський монетний двір. Авторами дизайну стали канадець українського походження Дейв Мельничук – член Українського музею Канади у Торонто, та Стівен Розаті. >>
Коаліція дієвців культури зауважує очевидну тенденційність у призначенні Ігоря Гладуна на посаду генерального директора Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка», яке відбулося 3 березня 2026 року рішенням Державного агентства України з питань кіно. >>
Рівно 77 років тому - 4 березня 1949 року народився Володимир Івасюк, композитор, який відкрив усьому світу красу і мелодійність українських пісень, прищепив любов співати українською. >>
Я дозволила собі перефразувати слова героїні драми Лесі Українки «Лісова пісня» Мавки. Бо саме так хочеться сказати про Тараса Шевченка – знаного українця, але разом з тим велета духу, відомого >>
Історією посягання на культурну цінність, пошуку й успішного результату називають виставковий проєкт «У світлі Караваджо. Порятунок. Дослідження. Реставрація». >>