Пане Варенику, ходімо весну зустрічати!

      Цього тижня задоволеними мають бути всі. Жінки — бо їм забороняється працювати, а пропустити чарочку-другу не тільки можна, а навіть потрібно! Чоловіки — бо столи цілий тиждень ломляться від смачних вареників та оладок. Діти — бо в ці дні їх ніхто не тримає вдома, а надворі стільки розваг — «кизлики», «ковганки», «громаки», «жорна», «репалки» та інші ігри! Молодь — бо без неї зима не зникне, а отже, належить зробити з соломи опудало, яке у неділю спалять або втоплять у річці. І навіть тещі в ці дні щасливі, бо зяті їм годять, як ніколи, — у п'ятницю частують, жартівливо приказуючи: «Пийте, люди, по повній, щоб у моєї тещі горло не пересихало!», а потім катають вулицями. Словом, останній перед Великим постом тиждень веселяться досхочу, адже попереду цілих 7 тижнів, коли слід суворо контролювати себе та всіляко обмежувати.

      На Масляну пекли млинці, налисники, завиванки, оладки. Але головною стравою, на відміну від російських млинців, були вареники з сиром. Їх ліпили майже щодня, тому часто можна було почути: «Вареники доведуть, що і хліба не дадуть». До понеділка все наготоване слід було з'їсти, бувало, що скоромне доїдали вже вночі, примовляючи при цьому: «Хоч пузо роздайся, а Божий дар не залишайся». А перед сном ретельно полоскали рота, аби чорти не витягли сир, що залишився після Масляної, разом із зубами. Отже, проводи зими і головний удар по наших шлунках заплановано на неділю. Хоча в багатьох регіонах минулих вихідних Масляну вже святкували. Здебільшого «млинцеві» народні гуляння спонсорували різноманітні партії та блоки. У Києві на Хрещатику, наприклад, млинцями активно пригощав БЮТ.