У сірій мжичці з'явилося четверо вершників: на гнідих конях, у зелених кітелях та чорних папахах, а один — на білому коні, в чорному жупані. Вершники-«вевешники» проїхали почесне коло навколо клумби біля центрального входу до ліцею ім. Івана Богуна (колишнього Суворовського училища). Неперевершений Саша Піпа насунув папаху аж до носа, тільки час від часу задираючи голову, щоб що-небудь побачити, так що підневільно з'являлася паралель iз назвою твору Майна Ріда. Музиканти, контрастуючи з іномарками і новомодними висотками Печерська, зупинилися перед десятками об'єктивів. Олега Скрипку знову обліпили спалахами: востаннє таке було, мабуть, ще на «Країні мрій» або, пригадую, на революційному Майдані, коли Скрипчина дружина Наталка затуляла чоловіка від фотографів, мовляв, почалися проблеми з очима. З того часу Олег перед широкою публікою світився мало, і от нарешті презентував нове відео «Катерина», зняте, між іншим, ще на «похилих травах», тобто давно.

«Якось я запитала одну дівчинку в дитячому садочку, ким вона бажає стати, коли виросте, і яка ж була відповідь? Людиною-павуком! Сказитися можна!! А де ж рідні образи, де наші Синьоочки та Вії, де романтика пращурів?! Цілеспрямовано та свідомо знищуються під корінь», — обурюється Росава. А щоб не точити марно ляси , видає альбом «поза модою і поза часом» — «Колисанки» — який став кульмінацією проекту «Нація починається з колиски».

«Чекайте, якщо він уже тридцять років на сцені, то скільки ж йому?» — чула я в залі здивоване перешіптування. І справді, дивлячись на струнку по-юначому постать Віталія Свирида, важко було повірити, що у квітні він святкуватиме п'ятдесятиріччя. І, здавалося, не було останніх десяти років, протягом яких його ім'я зрідка з'являлося в програмах благодійних концертів (Віталій ніколи не відмовлявся від таких виступів) чи на радіо, де його пісні частенько замовляли у вітальних програмах.