«Ця виставка готувалася до Різдва вже не вперше, — розповідає Василь Васильович. — Через конкурсний відбір пройшли роботи майже двох тисяч засуджених. Тут ви бачите 260 унікальних робіт різного жанру — різьблення по дереву, чеканки, картини, ікони, які вже високо оцінили мистецтвознавці і представники церков. Деякі засуджені після звільнення навіть стали професійними іконописцями».
Через кілька тижнів виставка поїде в регіони, а згодом ці роботи буде передано до храмів і в дитячі будинки. За кожним автором зберігається авторське право, i вони не заперечують проти передачі частини робіт Українській православній церкві. Є чимало бажаючих придбати окремі роботи, відповідно, виручені кошти надійдуть авторам.
А взагалі, адміністрації установ усіляко сприяють розвитку у засуджених творчих здібностей, а це i діяльність самодіяльних колективів (один фестиваль «Червона калина» чого вартий!), конкурси поетичної творчості i, напевно, уперше у світі нещодавно проведений шаховий турнір серед засуджених Луганської i Львівської областей за участi гросмейстерів.
«Потрібно було бачити людей, які сідали за дошку, щоб зіграти партію проти визнаних майстрів. Це, на мій погляд, величезний психологічний хід, бо люди, позбавлені волі, виявили неабияку зацікавленість. Шахи, можливо, не змінять психологію усіх, але, якщо це станеться бодай з кількома десятками людей, це вже буде досягненням», — продовжує пан Кощинець, скромно промовчавши про те, що ідея шахового турніру належить саме йому. Ідея виявилася вдалою i тепер у Держдепартаменті збираються провести очно-заочну шашково-шахову олімпіаду в усіх установах України.
До речі, коли засуджені отримують призи, для багатьох вони виявляються першими в житті. Дехто з людей старшого віку навіть плакав: «Я вперше в житті одержав подяку від начальства і при цьому нікого не здавав!». I ці слова багато про що говорять.