В умовах, наближених до фронтових, Шевченківський комітет займався надзвичайно відповідальною роботою — визначенням десятка митців, гідних носити почесне звання лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка. Останнє, вирішальне, засідання 21 ввечері 19 членів Комітету проводили на Хрещатику, 26, у кабінетах радіокомітету, оскільки їхнє приміщення на Прорізній, 2 закрила санепідемстанція — рівень ртуті в приміщеннях у 200 разів більший за норму. Це відголосок ртутного теракту в кабінеті голови Нацради з питань телерадіомовлення Віталія Шевченка.
Зі своїх джерел «УМ» вдалося дізнатися список лауреатів, визначених Комітетом. Але остаточно і безповоротно власниками медалі, диплому лауреата і 100 тисяч гривень кожний вони стануть після затвердження списку Президентом України.
Отже, достойники-2006:
Євген Безніско, художник — за серію ілюстрацій до творів Івана Франка
Григорій Гусейнов, письменник, редактор журналу «Кур'єр Кривбасу» — за художньо-документальний життєпис у 9 книгах «Господні зерна»
Ігор Качуровський, поет, літературознавець (Мюнхен) — за літературознавчу книжку «Променисті сильвети»
Анатолій Кичинський, поет (Херсон) — за дві поетичні книги «Пролітаючи над листопадом» і «Танець вогню»
Львівський театр імені Курбаса — режисер Володимир Кучинський, актори Олег Стефанов, Наталя Половинка, Андрій Водичев — за вистави за творами Платона, Григорія Сковороди і Василя Стуса
Валерій Матюхін, художній керівник і головний диригент Національного ансамблю солістів «Київська камерата» — за музично-мистецький проект «Музика від стародавнiх часів до сьогодення»
Василь Нечепа, кобзар — за концертну програму «В рокотанні, риданні бандури»
Анатолій Погрібний, літературознавець — за публіцистично-наукову трилогію «По зачарованому колу століть», «Раз ми є, то де?», «Поклик дужого чину»
Зоя Чегусова, мистецтвознавець — за альбом-каталог «Декоративне мистецтво України ХХ століття. 200 імен»
Володимир Недяк, керівник проекту — за видання «Україна — козацька держава».
Звісно, 10 лауреатів із 43 кандидатів — завжди можна посперечатися щодо того, хто достойніший, талановитіший чи розумніший. Скажімо, за бортом лауреатства цього разу опинилися Дмитро Стус і Тарас Федюк, художники Валерій Франчук та Іван Остафійчук, явні лідери української культури. Тим часом незрозумілим залишається вибір Комітету щодо останнього лауреата. Груба книжка «Україна — козацька держава» за 500 доларів є чудовим представницьким подарунком і прикрашає кабінети ледь не всіх, хто себе елітою числить, але нагороджувати Шевченківською премією видавничий проект — це щось нове. Тим паче і в положенні премії записано, що організатори процесу, керівники проектів не беруться до уваги Комітетом, тільки АВТОРИ. А над книгою працював колектив із 40 авторів. Патріотичний, звичайно, вибір, але сумнівний.