Токелау — рай в океані.
У рамках програми ООН iз деколонізації світу минулого тижня в єдиній колонії Нової Зеландії — Токелау відбувся референдум про проголошення незалежності. Справа незалежності Токелау настільки важлива для ООН, що ця міжнародна організація надіслала на острівний референдум аж чотирьох своїх спостерігачів. Утім вона ще важливіша для мешканців цих загублених в океані острiвців. Хоча частина з них не переймається своїм колоніальним статусом, оскільки цілком добре живе під новозеландським «колоніальним гнітом» та користується всіма правами громадян Нової Зеландії. Молодь iз Токелау виїздить на навчання до Нової Зеландії і Самоаю, де і залишається жити та працювати. На цей час токелауанська діаспора становить 14 тисяч осіб.
Слід очікувати, що референдум потягне за собою низку проблем. Вони розпочнуться, коли токелаундці здобудуть незалежність, створять свій уряд, власні політичні партії та змушені будуть самі вирішувати власну долю. Тому оголошений ще до референдуму конкурс на державні прапор, герб та гімн островів не викликав особливого ентузіазму. Токелау не має ні аеропорту, ні морського порту. Згадані спостерігачі ООН та новозеландські урядовці долали на невеликому кораблі відстань у 500 кілометрів iз Самоа до островів упродовж 28 годин. Це єдина дорога, яка зв'язує островитян зі світом. На піщаному пляжі острівця Атафу їх урочисто привітали танцями місцеві дівчата з гірляндами квітів на шиях та по тому відвели до єдиного в країні готелю «на бамбукових ніжках».
Утім про справжню державність і не йшлося, бо таку розкіш насправді не може собі дозволити країна на трьох островах загальною площею 12 квадратних кілометрів та з населенням півтори тисячі осіб. Головним джерелом доходів островитян є ті дев'ять мільйонів новозеландських доларів (приблизно шість мільйонів доларів США), які Нова Зеландія щороку виділяє для Токелау і що становить 80 відсотків бюджету «країни». Ще два мільйони доларів місцева адміністрація «нашкрібає» за рахунок податків, які збираються головним чином за місцеві ремесла, а також за рахунок випуску марок і пам'ятних монет, які надзвичайно цінуються серед колекціонерів світу. Турбуючись про краще майбутнє, островитяни відкрили в одному з новозеландських банків довірчий фонд, на рахунку якого вже назбиралося 27 мільйонів новозеландських доларів. Землі на островах вистачає лише на діляночку під будинок та невелику грядку. Єдиним багатством мешканців Токелау є сонце та риба в океані, яка і становить основу їхнього харчового раціону. На розвиток туризму розраховувати теж не варто, бо цивілізований та багатий світ знаходиться аж надто далеко.
Токелау має власну Конституцію, в якій записано, що джерелом влади є населення острова, а підставою існування країни — Бог. В основному законі «країни» нічого не сказано про її майбутній напрямок руху. «Головний колонізатор» — новозеландський губернатор острова Ніл Волтер — переконував островитян сказати на референдумі своє «так» незалежності. Потім у липні має відбутися формальна «передача влади», а також створений союз двох країн — Токелау і Нової Зеландії. А загалом все залишиться як раніше, тобто токелауанці збережуть право на новозеландське громадянство та дотації. І островитяни будуть задоволені, і ООН виконає свою «деколонізаторську» місію.
Спостерігач від ООН Роберт Аїсі, який репрезентує Комітет iз деколонізації ООН, повідомив Австралійській телерадіокомпанії Ей-Бі-Сі, що голосування відбулося мирно, демократично та організовано, але з негативним результатом. Як повідомили наприкінці минулого тижня офіційні джерела в теперішній столиці архіпелагу Факаофо, у референдумі взяли участь 581 iз 615 зареєстрованих виборців. За надання островам незалежності висловилися 349 осіб (приблизно 60 відсотків), а проти — 232. Для позитивного результату своє «так» на референдумі мали сказати дві третини його учасників (66 відсотків). Таким чином, токелауанці надалі залишаться «під колоніальним гнітом», ООН не поповниться найменшою за територією та населенням повноправною країною світу.
Та все ж крихітна країна навіть у «колоніальному статусі» не дає забути про себе і вже не раз опинялася у центрі конфліктів глобального масштабу, які, втім, не стільки грізні, як кумедні. Токелау останнім часом наполегливо вимагає від Сполучених Штатів повернути частину своєї території — острівець Олохега, відомий також як Острів лебедів. Він є історичною та етнічно-культурною частиною архіпелагу Токелау, але Нова Зеландія у 1980 році передала його США. Місцевий композитор Опетая Фоа, який очолює єдиний на острові музичний гурт, заявив, що будь-яка країна відчувала б несправедливість, якби у неї відібрали частину території. Лідери острова звернулися до Фоа з проханням написати пісню протесту з вимогою повернення Острова лебедів та розпочати відповідну глобальну кампанію. Посольство США у Новій Зеландії поставилося до вимоги Токелау цілком серйозно, але наразі дало негативну відповідь. У ній говориться, що токелауанці самі винні, оскільки при розробці Конституції забули внести в неї запис, що Острів лебедів належить їм.
Свого часу «УМ» вже писала, що інша крихітна тихоокеанська держава Тувалу має характерний інтернет-домен «.tv», який охоче використовують телеканали з різних країн світу, завдяки чому значно поповнюється бюджет Тувалу. Свій інтернетівський домен — «.tk» — має також Токелау. Мікроскопічна країна активно використовує інтернет для самореклами. Свої туристичні сайти мають два острови архіпелагу: http://www.nukunonu.tk та http://www.fakaofo.tk. Потенційних туристів інформують, що проживання обійдеться їм від 10 до 25 новозеландських доларів за ніч, а харчування — від 10 до 20 таких же умовних одиниць за добу. Як для європейців, то ніби й недорого, але бажання скуштувати екзотику відбиває вже наступна фраза: «Ваша мандрівка триватиме лише 30 годин літаком iз цивілізованого світу в Амстердамі до Самоа, а звідти — лише 40 годин катером до острова Нукунону. Катер до Токелау відходить iз порту Апіа в Західному Самоа раз на два тижні».
Залишається заробляти на самому домені Токелау, який залюбки використовують міжнародні аферисти різних мастей та організації і особи, які зазнають утисків у своїх країнах. Кожен бажаючий може вiдкрити власний сайт, звернувшись за адресою: www.dot.tk. Так, у 2002 році позаштатний кореспондент ненецької газети «Нар'яна виндер» («Червоний тундровик») поставив незручне запитання Володимиру Путіну під час його щорічної зустрічі з представниками російських ЗМІ. Відтоді газета мала проблеми з владою і не могла відкрити своє інтернет-видання. Того ж року ця ненецька газета без жодних проблем зареєструвалася на Токелау.
На жаль, негативних прикладів більше. У жовтні 2004 року уряд Ірландії прийняв рішення про блокування телефонного та інтернет-зв'язку з 13 територіями в басейні Тихого океану, зокрема з островами Кука, Футуна, Тувалу та Токелау. Такі жорсткі заходи були вжиті з метою припинення все більшої хвилі інтернет-шахрайств, які здійснювалися через зареєстровані там інтернет-адреси.
І вже зовсім анекдотичний випадок стався у листопаді 2004 року в Білорусі. За повідомленням інформагенції REGNUM, президент Олександр Лукашенко підписав Декрет № 12, який має силу закону і вносить зміни та доповнення до Декрету від 18 квітня 2003 року «Про встановлення тарифних преференцій». Новим декретом передбачалося надання преференцій на постійній основі на ввезення у Білорусь товарів iз 15 держав і територій. У «білий» список Лукашенка потрапили такі держави, як Аруба, Бруней, Зімбабве, Демократична Республіка Конго, Монтсеррат та, звичайно ж, герой нашої розповіді Токелау. Варто сподіватися, що продовольчі супермаркети Мінська тепер уже завалені кокосовими горіхами з пальм, якими так славиться Токелау.
ООН не втрачає оптимізму
Токелау є однією з 16 колоніальних територій сучасного світу. ООН найближчим часом планує провести подібні референдуми в інших 15 колоніях, зокрема британських — Гібралтарі, Кайманових, Фолклендських та Віргiнських островах, французькій Новій Каледонії та американському Гуамі.
Колонія розміщена на трьох маленьких атолах, які загубилися в Тихому океані на півдорозі між Гавайськими островами та Новою Зеландією. Населення Токелау становить лише півтори тисячі осіб, з яких 615 мають право голосу. Більшість населення — приблизно 700 осіб — мешкає на острові Факаофо. Решта — на двох інших острівцях: Атафу та Нукунону. Роль столиці виконує почергово впродовж одного року кожен із трьох острівців.
Полінезійський міні-архіпелаг Токелау у 1765 році відкрив англійський мореплавець Дж. Байрон. З 1889 року острови перебували під протекторатом Великої Британії, а з 1925 року є «заморською територією» Нової Зеландії.
У 1977 році Токелау отримало статус самоврядної території, лідером якої є губернатор, призначений новозеландським урядом. Утім навіть він не бажає мешкати на забутих Богом острівцях, тому його канцелярія розташована на Західному Самоа. Населення кожного з островів шляхом загального голосування обирає свою Таупулегу (Раду старійшин) терміном на три роки, яка, у свою чергу, призначає головний самоврядчий орган у складі 27 делегатів — Генеральний фоно. На нього також покладено законодавчі функції.
Як і інші низько розташовані острови Тихого океану, Токелау перебуває під постійною загрозою тропічних циклонів та ризикує взагалі опинитися під водою у результаті глобального потепління і підвищення рівня світового океану. Найвища точка островів розташована на рівні п'яти метрів над рівнем океану, а ширина найбільшого острова не перевищує 200 метрів. Зв'язок із зовнішнім світом здiйснюється лише через супутниковий телефон. На кожному з островів діє своя радіостанція та є власний зв'язок iз метеослужбами.
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
