Тепло замовляли?

      Після наукової сесії загальних зборів  НАН України «Проблеми розвитку енергетики», яка відбулася в останні дні минулого року, в розпал газового конфлікту, науковці повернулися до теми енергозбереження в середині лютого.  Днями в Інституті технічної теплофізики відбулося виїзне засідання прес-клубу НАНУ та Національної та Київської спілок журналістів. Скориставшись цією нагодою, науковці представили тут понад сто інноваційних розробок в галузі енергетики, створених в академічних інститутах. Це при тому, що близько двохсот своїх пропозицій   вже передано до Кабінету Міністрів. Більшість розробок спрямовано на заміщення природного газу іншими видами палива. Ці новітні технології можна починати втілювати на наших підприємствах уже тепер, тому що подані розробки пройшли сертифікацію й атестацію і через рік-два окупляться.

      Поки у вестибюлі інституту, де розмістилася виставка, стояла  тиша, він чимось нагадував музей. Коли ж учені наблизилися до своїх «дітищ», то експонати «заговорили». Ще б пак,  адже за кожним із них стоїть якщо не вчена кар'єра, то принаймні добрячий шмат життя  докторів або кандидатів наук. До когось приходить і визнання. Скажімо, минулого року роботу Інституту газу НАНУ було удостоєно державної премії. Завдяки цим розробкам у комунальній сфері вдалося зекономити 300 мільйонів кубометрів газу. У свою чергу, науковці  Інституту технічної теплофізики подали на розгляд уряду низку робіт, які дозволять зекономити набагато більше — 15 мільярдів кубометрів природного газу, повідомив керівник цієї установи Анатолій Долінський. І підбадьорив колег: мовляв, для впровадження енергозберігаючих технологій та когенераційних установок кошти є, їх закладено у цьогорічному держбюджеті в обсязі 700 мільйонів гривень.

      Автори розробок  презентували колегам та представникам ЗМІ десятки наукових ідей. Зокрема, кореспондента «УМ» ознайомили з універсальним ресурсним комплексом. Цей зовні  нескладний пристрій дозволяє вимірювати втрати тепла з допомогою датчиків і комп'ютера. Датчики встановлюють на стінах, віконних рамах тощо. Як пояснив автор цієї розробки Леонід Декуша,  прилад дозволяє виявляти недоброякісні будівельні матеріали і визначати ефективність теплоізоляції. «Познякижитлобуд» уже придбав собі такий прилад. Утім в Інституті технічної теплофізики є можливість виготовляти «розумні» прилади не в одному екземплярi. Для цього тут створено науково-технічний центр із серійного виробництва наукових розробок. Директор-організатор цього Центру Олег Назаренко, крім усього іншого, очолює колективне підприємство «Промел», яке в 2004 році стало лауреатом державної премії. Представлений на виставці частотний регулятор для асинхронних двигунів належить саме цій фірмі. Пристрій можна використовувати в насосах, вентиляторах тощо, чим досягається економія майже половини електроенергії, на якій вони працюють. Якби такий «вартовий» стояв у системах з водопостачання, то набагато менше б рвалися труби, тому що була б можливість підтримувати в них постійний тиск. Ще один диво-пристрій — газовий пальник для котлів потужністю до 3,5 мегават. «Аналогів йому ніде не знайдете, — стверджує пан Назаренко, — бо він має здатність до саморегуляції».

      Окрема мова — про децентралізацію теплопостачання. Цей фронт робіт надзвичайно великий — ідеться про заміну 70 тисяч котлів у комунальних тепломережах. Обладнати оселі  сучасними, набагато економнішими приладами опалення є цілком реальним завданням, адже такі котли вже є в серійному виробництві. Не завадило б також, для з'ясування повної картини в теплоенергетиці, нагадують науковці, скрізь встановити нові вимірювальні прилади. Водночас про комунальну енергетику вже говорять з точки зору завтрашнього дня. Науковці стверджують, що обігріватися наші будівлі незабаром будуть за зовсім іншим принципом. Ідеться про теплові насоси. Це такі собі «холодильники навпаки». Вони збирають тепло, скажімо, з води або грунту і подають його в оселю. Пан Долінський вважає, що за принципом теплових насосів обігріватиметься 70 відсотків комунального сектору в Україні. Ось тільки є питання, коли це станеться. Наприклад, у Швейцарії  вже тепер третину житлових приміщень опалюють за принципом теплових насосів. Інститут технічної теплофізики пропонує розпочати цю роботу з Кримського півострова. Тобто зробити повну реконструкцію комунальної сфери, поєднуючи при цьому теплові насоси із нетрадиційними видами енергії. Для цього планується використати досвід заводу «Фіолент» (Сімферополь) та технопарку «Інститут технічної теплофізики» (Київ). Отримавши необхідне цільове фінансування таких розробок, як вважає пан Долінський, можна буде добитися вдвічі меншого споживання газу, яке сьогодні йде на виробництво тепла.

      Водночас науковці розмірковують над тим, чим палити  замість газу і як при цьому не втратити обсягів виробництва. Інститут вугільних енерготехнологій презентував низку проектів, завдяки яким можна буде добитися  економії 3 мільярдів кубометрів газу, замінивши його на тверде паливо. При цьому, аби замінити діючі котлоагрегати  теплоелектростанцій, потрібно 6 мільярдів доларів. Справа є безпрограшною, що підтверджує досвід застосування такого котла  на Зміївській ТЕС: тут зекономили на паливі 9 мільйонів гривень. Інститут промислового машинобудування НАНУ теж має свої ноу-хау. Це і модернізація турбогенераторів, і використання на ТЕЦ водневих технологій, які дозволяють замінити газ та мазут на тверде паливо, й багато чого іншого. Після енергетичної галузі одним із найбільших споживачів «блакитного палива» є металургія. Вона потребує переходу на конверторне виробництво. Зокрема, як зауважує директор Інституту газу НАНУ Борис Бондаренко, слід використовувати печі непрямого радіаційного нагрівання металу. Інститут газу також пропонує застосовувати у промислових печах когенераційний пальник. Він може акумулювати тепло, зберігаючи 25-30 відсотків гігакалорій. Утім, як неважко помітити, в Інституту такі розробки нерідко залишаються непоміченими, зате їх високо оцінюють за кордоном. Скажімо, так звану безінерційну піч придбав один із Чиказьких інститутів.

      З якого тільки боку науковці не поглянуть на енергозбереження — скрізь знаходять спосіб зекономити, здешевити, підвищитити коефіцієнт корисної дії. Але якщо вже такі доводи не справляють враження, то для найбільш закостенілих у своїх поглядах виробників науковці відшукали «адміністративний батіг». За словами заступника директора Інституту відновлюваної енергетики Степана Кудрі, якщо ми готуємося до вступу до Європейського Союзу, то варто пам'ятати про особливі вимоги до країн-членів Співтовариства. Україні необхідно виробляти за рахунок відновлювальних джерел як мінімум 6 відсотків енергії, проте поки що вона виробляє її лише 3 відсотки. Тобто йдеться про повсюдне впровадження автономних енергосистем, водневих АЗС, сонячних фотостанцій (одна з них працює в Київському ботанічному саду), вітроенергетики, яка може реально розвиватися завдяки тому, що в у нас уже йде випробовування одно-двомегаватних машин. Україна, як найбільший споживач газу, повинна негайно розвернутися у бік «зеленої» енергетики. Тим більше, що країни ЄС не тільки далеко випереджають нас у цьому, а й планують, — зокрема, Німеччина, — найближчими роками половину  своєї енергетики будувати за рахунок відновлювальних джерел.

      Поки що, певно, через відсутність чіткої національної стратегії у сфері енергетики, науковці стають дуже обережними, коли їх просять висловити прогноз. І все ж академік НАНУ Михайло Кулик  з Інституту загальної енергетики таки зробив заяву з цього приводу. За його словами, в нашій країні слід очікувати скорочення споживання природного газу до 50 мільярдів кубометрів в 2030 році (нині споживаємо 76 мільярдів), а також — витрачання 500 мільйонів тонн умовного палива на одиницю ВВП. Нагадаємо, енергоємність ВВП України в розрахунку на одиницю вартості (за паритетом купівельної спроможності) у кілька разів перевищує не лише показники розвинутих країн, а й середній показник країн СНД. Тому, не сподіваючись найближчим часом на радикальне оновлення економічної стратегії, українські фахівці з енергозбереження набагато сміливіше говорять про плани на недалеку перспективу. Вони стверджують, що є сенс негайно вдатися до короткотермінових маловитратних технологічних заходів у межах одного-двох років. За підрахунками пана Кулика, за умови застосування запропонованих науковцями заходів протягом цього терміну можна зекономити  близько 24 мільйонів тонн умовного палива. Для цього потрібно 5, 3 — 5, 5 мільярда гривень капіталовкладень, тобто близько 45 доларів на тонну умовного палива.