Туркменбаші нас принижує?

      Вслід за газовою боротьбою з Росією Україні тепер доводиться «воювати» через «блакитне паливо» ще й iз Туркменістаном. Після останніх обурливих заяв президента цієї країни Сапармурата Ніязова та інших тамтешніх чиновників про небажання Києва розраховуватися за газові борги та про спроби керівників українських енергетичних відомств «заплутати» вирішення цього питання, учора свою доволі різку реакцію висловили і вищі чини України. Загалом виглядає на те, що, як  і у випадку з Росією, у найближчі тижні наші двосторонні стосунки  з Туркменістаном переживатимуть фазу обміну не надто приязних заяв. Адже якщо українські високопосадовці ще якось себе стримували у коментарях після проголошеного на початку лютого Ніязовим бажання підвищити з наступного року ціну на туркменський газ до 100 доларів за тисячу кубометрів (з 50 нинішніх і 60 у другому півріччі), то після звинувачень щодо боргів чаша дипломатичного терпіння українців переповнилася.

      Відповідно, голова НАК «Нафтогаз України» Олексій Івченко, коментуючи вчора борги, яких, за його словами, не існує, не змовчав і стосовно згадуваних вище ста доларів. Івченко заявив, що Україна «надалі не піде на ті поступки», тобто на підвищення ціни на газ, бо «це вже межує з приниженням країни». Тому в такому разі, як каже голова «Нафтогазу», доведеться відмовлятися  від прямих поставок туркменського «блакитного палива», тобто з кордону Туркменістан—Узбекистан.  «Швидше за все, ми відмовимося грати в цю гру... Для нас не має значення, де ми братимемо газ: на кордоні Україна—Росія він становитиме ті самі 95 доларів», — заявив Івченко. Водночас зауважимо, що газ, який ми отримуємо по 95 доларів, — це «суміш» російського та туркменського палива, відповідно, немає гарантії, що підняття Ніязовим цін не вплине і на вартість «суміші».     Вертаючись до теми останніх заяв із боку Туркменістану щодо боргів, то, власне, Івченко їх пояснює бажанням Ашгабату «якось грати на питаннях підвищеннях ціни», тобто це своєрідний шантаж. При цьому головний «нафтогазовик» ледь не клянеться, що жодних газових боргів перед Туркменією ми не маємо. «Україна справно платить за газ і не заборгувала Туркменістану ні копійки. Загальне сальдо розрахунків між сторонами на користь Києва — майже 11 мільйонів  доларів», — запевнив Івченко.

      При цьому в українському міністерстві закордонних справ зазначили, що Україна дійсно має борг за поставлений у попередні роки газ (основна частина боргу за 2005 рік). На відміну від туркменської сторони, яка називає суму 158,9 мільйона доларів, МЗС говорить про заборгованість у розмірі 77,4 мільйона. Тут варто нагадати, що половину коштів за туркменський газ Україна сплачує товаром. Як запевняють наші чиновники, частину продукції на суму 226,5 мільйона доларів США для погашення боргів за 2005 рік уже відправлено —  частина з неї уже на митниці в Туркменії, а решта — ще в дорозі. Але зазначена МЗС сума боргу досі залишається непогашеною, тому що туркмени повільно у себе на митниці оформляють товари з України, а також досі не узгоджено позиції двох країн щодо номенклатури товарів.

      Відкидаючи камінь зі свого городу на туркменську «грядку» та ще один докидаючи, речник МЗС Василь Філіпчук учора, окрім усього, зауважив, що Україна здійснила передоплату за поставку природного газу в 2006 році на суму 88 мільйонів доларів, але жодного кубічного метру газу за цьогорічним контрактом на кордоні Туркменістан—Узбекистан ми не отримали. Відповідно, міністр закордонних справ Борис Тарасюк пов'язав обинувачення Тукменбаші з імовірним небажанням виконувати домовленості щодо поставок газу. «Туркменська сторона починає відходити від досягнутих домовленостей — отже, це є той випадок, коли кращий метод оборони — це наступ», — цитує Тарасюка УНІАН. Він також зауважив, що Ашгабат фактично уклав контракти з російськими та українськими компаніями на об'єм газу майже вдвічі більший, ніж він здатен експортувати.