Говорили, балакали...

      Іноді складається враження, ніби щоразу, коли перемовини учасників революції виходять на якусь конкретику, з'являються речі, які відштовхують переговірників назад, до початку. А ще здається, що дехто кидає подібні ініціативи насамперед для того, щоб із певних міркувань відкласти створення коаліції на поствиборчий період — зокрема для того, щоб у час всіляких форс-мажорів вибити собі якомога «козирніші» умови.

      Хай там як, а Юлія Тимошенко позавчора заявила, що БЮТ підпише угоду про утворення коаліції між «помаранчевими» лише за умови, якщо в цьому документі передбачатиметься скасування домовленостей України і Росії про постачання газу. «Коаліційна угода нами буде підписана, якщо там буде денонсація газових угод і притягнення до відповідальності тих чиновників, які їх підписували та привели Україну до такого стану», — цитує Тимошенко прес-служба БЮТ.

      Цю заяву з подивом зустріла «Наша Україна». Зокрема, Роман Зварич вiд iменi «Нашої України» зазначив, що «денонсації підлягають лише ті міжнародні угоди, які були ратифіковані нашим парламентом. Угоди (газові. — Авт.), про які йдеться , не були предметом ратифікації, а отже, не можуть бути денонсовані». А якщо їх апріорі не можна скасувати, то виходить, що... Втім не будемо вигадувати, бо розмірковувань навколо цих таємничих і майже міфічних переговорів і так вистачає.

      Тим часом «Наша Україна» погодилася на те, щоб використати як базовий той проект угоди, який запропонував Блок Тимошенко. «Нам не важко було це зробити, оскільки принципових відмінностей між нашими двома проектами практично нема», — пояснив цей крок Роман Зварич. Хоча деякі «принципові» відмінності таки є. Той же газ, наприклад. А ще — роль Президента. Дехто бачить його гарантом цієї коаліції, дехто ж вважає, що коаліція мусить записати одним із своїх головних завдань виконання президентської програми.