«Синя» не лише «гора»

      «Я люблю Україну і ставлюся до неї відповідно. А ми з Леонідом Даниловичем були і є друзями, як наші народи, і будемо друзями вічно. У цьому я просто переконаний». Це слова людини, котра щоразу, коли прокидається, насамперед запитує себе: «Що ти зробив для України?». Якщо хто не пам'ятає, таку турботу про нашу державу виявляв (принаймні сам він так стверджував) перший Президент Росії Борис Єльцин. Як уже повідомляла «Україна молода», останні кілька днів прокидатися з думкою про Україну Борисові Миколайовичу, що називається, сам Бог велів — його екс-президентська величність разом із дружиною відпочивали на Івано-Франківщині, у спеціально наданій для такого випадку «другом» Леонідом Даниловичем державній резиденції «Синьогора».

      У тиші карпатських лісів подружжю Єльциних нудьгувати не довелося — у суботу до них завітали й гостинні «господарі» «Синьогори». Усамітнившись у мисливському будиночку, наш нинішній та сусідський колишній спершу «поспілкувалися» віч-на-віч, а потім запросили до компанії й Людмилу Миколаївну з Наїною Йосипівною. Судячи з вельми веселенького настрою й рум'яного вигляду, з яким Кучма та Єльцин після прогулянки територією резиденції та огляду краєвидів вийшли до журналістів, «спілкування» пройшло у вельми теплій атмосфері. Борис Миколайович поділився своїми позитивними враженнями від візиту і підкреслив, що дійсно хотів зустрітися й поговорити зі своїм другом Кучмою. Тем для розмови їм не бракувало: це і двосторонні відносини, і відносини обох країн з Європейським Союзом, і ситуація в Керченській протоці, і питання вступу України та Росії до СОТ, і ЄЕП, і міжнародні проблеми.

      Принагідно перший російський президент запевнив журналістів, що такі друзі, як наші держави, «завжди знаходили в усіх проблемних питаннях рішення, яке влаштовувало обидві країни», тому не образять одна одну й надалі.

      Словом, після перегляду телевізійних звітів про цей візит та прочитання «синьо-жовтого» президентського інтернет-сайту складається враження, що колишні колеги по президентству зустрічалися під аркою українсько-російської дружби — слово «друг» у різних варіаціях лунало фактично щоразу, коли Л.Д. та Б.М. розтуляли рота. «Для мене велика радість приймати доброго друга, — переконував пресу розпашілий гарант української Конституції. — З ним мене та Україну доля пов'язує, і я можу сказати, що він ніде не пішов ані проти своєї совісті, ані проти України. Я за це йому дуже вдячний...»