Показовим прикладом у цьому сенсі є намагання Віталія Бабака — ректора Національного авіаційного університету — вдруге сісти в депутатське крісло в Київській міській раді. Цього разу — у складі списку Блоку Тимошенко, де Віталій Павлович обіймає почесну третю сходинку.
Багато хто пам'ятає, що свого першого депутатства пан Бабак досяг не волею киян, а рішеннями судової влади. Він не отримував належної підтримки виборців навіть попри те, що балотувався в окрузі, на території якого розташований авіаційний університет. Попри шалений тиск вузівської адміністрації на студентів, вибори двічі вигравав не ректор, а кандидат від «Батьківщини» Максим Шкуро (зараз у київському списку БЮТ він на 30-му, майже не прохідному місці). І лише завдяки сумнівним судовим ухвалам (результати голосування за Шкуро дивним чином були визнані недійсними) та «заступництву» глави Солом'янської райадміністрації пана Титарчука заповітний мандат опинився в кишені тодішнього кандидата від партії «Єдність» Віталія Бабака. Можливо, саме тоді й виникла в «авіаційного» ректора «повага» до списку БЮТ, у складі першої п'ятірки якого він сьогодні бореться за владу. А навіть якщо ні — то чого не зробиш заради збереження депутатського статусу й потрапляння на Хрещатик, 36?
Але набагато більше професор Бабак був готовий зробити заради збереження ректорського крісла. На президентських виборах 2004 року він завзято агітував за «проффесора» Януковича, не шкодуючи ні часу, ні фізичних сил, ні коштів Національного авіаційного університету. Так, за рахунок НАУ утримується вузівська служба безпеки, яку в період минулої виборчої кампанії неодноразово звинувачували в тому, що її співробітники із застосуванням сили незаконно затримували й обшукували агітаторів за опозиційних кандидатів. Саме за це «авіаційний» ректор і за сумісництвом депутат Київради Бабак став фігурантом «чорного списку» «Пори».
Проте не лише політичні виборчі кампанії залишили скандальний слід у біографії Віталія Бабака — на виборах академічних він теж перемагав за допомогою адмінресурсу. У 1998 році після смерті відомого в Україні та популярного серед студентів ректора НАУ Павла Назаренка на його місце знайшлося аж четверо претендентів. Серед них — після рейтингового голосування — зі значною перевагою переміг проректор із міжнародних зв'язків НАУ професор Микола Дмитриченко: 171 голос із 231. Віталій Бабак — на той час заступник міністра освіти — отримав лише 33 голоси. Однак, очевидно, чиновникам Міносвіти так хотілося влаштувати свого колегу на ректорську посаду, що, попри результати голосування, саме Бабак був призначений «авіаційним» ректором за міністерським наказом. І тут почалося...
За досить короткий проміжок часу новопризначений керівник ВНЗ спромігся заслужити несприйняття 30-тисячного студентського середовища Авіаційного університету. Холод у навчальних аудиторіях під час лютих морозів, перенаселеність гуртожитків за відсутності нормальних умов проживання, примусове (але не безкоштовне) страхування від нещасних випадків, оплата за користування вузівською бібліотекою, запровадження у цивільному вузі уніформи (637 гривень за комплект із кожної студентської кишені) — це далеко не повний опис бабаківської моделі модернізації вищого навчального закладу. Наприклад, авторитарний характер ректора змусив багатьох кваліфікованих викладачів піти з університету, що відразу вплинуло на рівень викладання, а відповідно й зменшило кількість абітурієнтів. Але навіть цю ситуацію Бабак зумів повернути собі на користь. Маючи міністерське і кабмінівське прикриття, він у 2003 році взяв та й скасував... вступні іспити. Студентами Національного авіаційного університету можна було ставати лише через співбесіду: сподобався — студент, а як ні — то ні...
Проте ні Майдан, ні зміна влади в країні взагалі та в Міністерстві освіти зокрема нічого в біографії ректора НАУ не змінили. У той час як «колега» Бабака, ректор Податкової академії Петро Мельник, який так само примушував студентів голосувати за Януковича, позбувся свого крісла «за грубі порушення трудових обов'язків», керівник НАУ виявився майстром компромісів. Зараз, коли професор Бабак знайшов своє місце (або місце знайшло його) у списку БЮТ, талант конформіста, набутий ним за часів Кучми, залишилося лише відшліфувати.
Інколи кажуть, що гряде новий похід старих політиків у владу. Хоча, можливо, вони нікуди й не рухаються? Може, ці «колишні» ніколи владу й не полишали? Змінили «політичний дах», але не змінили планів, принципів і сподівань. У людей, яким відпущено всі вчорашні гріхи, цілком природно виникає впевненість, що будуть відпущені і завтрашні?..
Володимир ІВАЩУК.