Цитати тижня

Володимир Литвин,

Голова Верховної Ради

— про наміри деяких парламентаріїв скасувати недоторканність депутатів місцевих рад:

      — Цей галас здійнявся не для того, щоб скасувати недоторканність. Він пов'язаний із тим, що ті люди, які наполягають на цьому, впевнені, що цього не відбудеться. Тому що вони найпершими не хочуть, щоб відповідний закон було ухвалено. Вони хочуть сподобатись вам (виборцям). Я виступаю за те, щоб депутат не ніс відповідальності за свою депутатську діяльність — що він говорить і як він говорить. Тоді він буде говорити як Жириновський, але в цьому можна буде знайти багато зерен правди. А за все інше депутат має нести відповідальність, як і кожна людина.

(УНІАН)

Петро Порошенко,

кандидат у народні депутати від «Нашої України»

— про царські умови для нинішньої опозиції:

      — Мені стає смішно, коли я чую, як наші нинішні опозиціонери проливають крокодилячі сльози щодо того, як важко їм живеться, який тиск вони відчувають, як вони бояться застосування адмінресурсу на нинішніх виборах. Я був в опозиції з 2000 року й дуже добре пам'ятаю, що означало бути опозицією при Кучмі. Я знаю, що таке проколоті колеса в автобусі, повному людей, знаю, як «зникає» електроенергія під час зустрічі з виборцями, знаю, як металеві двері виявлялися завареними, щоб ми не потрапили на чергову заплановану зустріч. А нинішній опозиції жити комфортно. Свідчення того — ваш телеканал «Україна», якому, на щастя, не загрожують ті лиха, які загрожували «5-му каналу» під час президентських виборів. І це — також свiдчення того, що ми живемо в новій країні, демократичній і чесній.

(З інтерв'ю ТРК «Україна»)

Нестор Шуфрич,

заступник голови СДПУ(о)

— про те, чи є провокація його природним хистом, що його хтось консультує:

      — Мене консультує і стимулює ваша можливість піти на ринок і купити для борщу картоплі, капусти та, можливо, м'яса. Скажу вам чесно — я теж маю звичку їсти, і роблю це не безкоштовно. Я переконаний, що ми з вами не заслуговуємо на те, щоб на наш борщ витрачати в три-чотири рази більше, ніж рік тому. І рази в два більше, ніж у сусідніх європейських країнах.

(З інтернет-чату на сайті «Українська правда»)

Петро Симоненко,

лідер Компартії

— про дії свого соратника-депутата Олександра Бондарчука, який розбив носа керівникові фракції «Наша Україна» Миколі Мартиненку під час бійки у ВР минулого тижня:

      — Я думаю, наш колега вчинив як справжній чоловік. Він зажадав як член парламенту, щоб Президент, звітуючи за все те, що він зробив протягом року, відповів на запитання: які кроки зроблені назустріч народу України? (йдеться про спробу повісити на місці Президента у ВР плакат відповідного змісту перед виступом Ющенка. — Ред.). Бондарчук і не збирався бити Мартиненка. Той Мартиненко виявив бажання силою з'ясувати свої стосунки, забрати це гасло. А чому Бондарчук постійно опиняється в епіцентрі парламентських бійок... Він боєць тієї категорії громадян, які представляють сьогодні інтереси робітників. І його позиція саме й базується на тому, що в більшості випадків сьогодні робітники і пропонують більш рішучі та радикальні заходи, щоб, зрештою, в країні навести лад.

(З інтерв'ю каналу НТН)

Валерій Асадчев,

народний депутат від Української народної партії

— про рекламну місію обмороженого Алчевська:

      — Про те, яке «щастя й багатство» чекає на українців після перемоги на виборах Партії регіонів, краще, ніж у рекламних роликах, розповідає трагедія в Алчевську, де мер — член партії Януковича. Наслідки керівництва «регіоналів» уже відомі всім.

(Прес-служба УНП)

Анатолій Гриценко,

міністр оборони

— про свої таємні страхи:

      — Не впевнений, чи є в житті щось таке, що могло б викликати в мене страх і паніку. Не знаю, наскільки підходить слово «боюсь», але я з огидою ставлюся до багатьох плазунів...

      Одного разу на лекції в американському університеті в аудиторію заповзла гадюка. Американський підполковник, морський піхотинець, схопив її руками. Народ почав пащекувати: «Не їж її!», знаючи, що у правила підготовки морських піхотинців входить наука виживання в пустелі й ті повинні поїдати гадюк живцем, якщо буде потрібно. Думаю, якби на мене напала така змія, я б, мабуть, теж  як офіцер скрутив би їй голову. Але з відчуттям великої огиди. І не їв би!

(З інтерв'ю газеті «Факти»)

Інна Богословська,

лідерка партії «Віче»

— про свій сексуальний комсомольський досвід:

      — Була [членом ВЛКСМ]. Пару тижнів навіть перебувала на посаді комсорга школи. Але одного разу на всесоюзному зльоті комсомолії один із секретарів райкому партії попробував залізти мені, 14-річній дівчині, під спідницю, заштовхав у прихований закуток і почав чіплятися. А я й поцілувалася по-серйозному вперше тільки трохи пізніше цього випадку. Пару місяців потім випитувала у подруг, чи не вагітніють від цього? «Залицяльника» того я чимдуж відштовхнула і втекла у свою школу. Знайшла завуча й випалила: «Я вам таке влаштую! Ніколи в житті ноги моєї не буде в комсомолі!» Наступного дня мене тихенько звільнили.

(З інтерв'ю газеті

«Комсомольская правда

в Украине»)