Водні процедури

      «Азов — це не прохідний двір, і тут не повинні швендяти всі, кому заманеться», — так сказав колись після розпалу українcько-російського конфлікту довкола острова Тузла Леонід Кучма про необхідність прокладання міждержавних водних кордонів. Але наразі про демаркацію морських кордонів між Росією та Україною говорити рано, бо і надалі сторонам не вдається їх навіть делімітувати, тобто визначити.   

      Позавчора наші держави вкотре не змогли поділити між собою Чорне та Азовське моря, а також Керченську протоку.  Регулярні двосторонні засідання на тему делімітації морських кордонів, як правило, закінчуються однаково: українці продовжують наполягати на якнайшвидшому вирішенні цього питання, а росіяни натомість постійно знаходять причини для затягування процесу визначення лінії міждержавних кордонів.    

      Після завершення у середу чергових переговорів, які відбувалися в Києві на наступний день після не надто продуктивного засідання українсько-російської підкомісії з питань Чорноморського флоту, керівництво української делегації вийшло, як і раніше, засмучене. А росіяни, у свою чергу, уникали спілкування з журналістами. Тимчасовий повірений у справах України в Російській Федерації Леонід Осаволюк зауважив, що діалог проходить «дійсно напружено»: «Що стосується Керченської протоки, позиції наших сторін залишилися практично незмінними... Російська сторона поки що не готова визнати міжреспубліканський кордон (часів СРСР. — Ред.) державним кордоном між нашими двома незалежними державами».

      Провести предметні переговори завадило і те, що росіяни навіть не привезли, як про це було домовлено в грудні минулого року, своїх пропозицій щодо проекту проходження лінії державного кордону в Азовському морі. При цьому гості навіть не пояснили причини, з якої не виконали «домашнє завдання». Натомість Осаволюк нагадав, що Україна ще півтора року тому передала свій проект договору про делімітацію і протягом усіх останніх раундів переговорів ішло обговорення лише українських пропозицій, де передбачено визнання державним кордоном у Керченській протоці кордону, який існував за часів Радянського Союзу.

      За словами Осаволюка, знову поговорити на цю тему, дискусія про яку триває уже десять років, експерти групи домовилися в першій половині березня. Також найближчим часом обіцяють зібратися і комісії з демаркації українсько-російського державного сухопутного кордону. Говорити про сухопутний кордон виявилося значно легше, бо він уже давно делімітований. А от тема його демаркації, тобто позначення на місцевості зі встановленням стовпчиків та колючих дротів, теж віддавна у наших стосунках була складною. Деякі українські експерти вважали причинами затягування розв'язання цієї проблеми, через яку в Україну постійно  незаконно потрапляють тисячі емігрантів, небажанням Росії визнавати абсолютний суверенітет нашої держави.

      Але, за словами Леоніда Осаволюка, позавчора вперше обидві сторони вийшли на «спільне розуміння необхідності проведення демаркації», що він назвав серйозним прогресом. Пан Леонід пообіцяв, що вже скоро розпочнуться практичні кроки з цього питання. Так, Україна вже передала пакет документів, необхідних для проведення демаркації. Водночас позавчора росіяни знову приїхали до Києва не зовсім готовими з цього питання: виявилося, що досі офіційно не сформовано склад російської комісії на переговорах із демаркації кордону. Росія це пояснила «технічними питаннями».