Учора сотнi ошуканих iнвесторiв даремно вимагали «мера до народу». (Данила ІВАНІВА.)
До проблемної ситуації, яка склалася на столичному ринку нерухомості, ЗМІ, включно з «УМ», неодноразово намагалися привернути увагу влади, як київської так і центральної. Так, легко тепер називати «багатіями» тих, хто не хоче доживати віку в старенькій хрущовці з хворими батьками й двома малими дітьми, а прагне знайти бодай якусь можливість придбати квартиру в рідному (а киян серед постраждалих від розвалу «піраміди», до речі, більшість) місті. І розповідати казки про те, що квадратний метр житлоплощі у нашій іще далеко не європейській столиці просто не може коштувати дешевше, ніж понад тисячу доларів. Панове київські можновладці, а ви взагалі в курсі, яка у людей зарплата? І чи можете ви пояснити цим людям бодай те, чому їхня зарплата протягом п'яти років у кращому випадку зросла вдвоє, а вартість квартир — у 5-7-10(!) разів? І якщо Печерськ у вашому розумінні апріорі відведений для мільйонерів, позаяк дешевше, ніж за чвертьмільйона доларів, нове житло там просто не продається, то чому я повинна викладати двадцятирічний розмір своєї зарплатні за квартиру на Троєщині або й ще далі в чорта на рогах?
Звісно, це емоції. Базовані ще й на марних спробах «УМ» при підготовці цього матеріалу взяти коментар бодай у когось із керівників будівельних компаній (одразу зазначимо: розпитати «пригрітих» київською владою «будівельників» ми й не намагалися). Дехто відмовлявся одразу, інші, чомусь притишуючи голос, зізнавалися в тому, що вони думають з приводу шалених хабарів («розумієте, «такса» зростає ще й тому, що «своїм» фірмам невигідно, аби «чужі» продавали квартири дешевше»), які «буквально вимагають» за відведення земельної ділянки, за надання дозволу на будівництво, за затвердження проектної документації... Розпачливо-благальне «тільки не пишіть це в газеті» й перелякане «я для преси нічого не казав» на прохання представитися свідчить про те, що ситуація справді серйозна. Зрештою, а хіба ми цього не знали?
Знаємо ж ми, що будівництво у столиці без дозволу — «нормальна» річ. Бо ті самі «свої» добре знають, що дозвіл отримають у будь-якому випадку, а «не свої» одразу готують «конвертик» із солідними шестизначними сумами. Тож і не дивно, що, скажімо, на згаданому вище Печерську місцеві мешканці можуть до крові з горла волати про беззаконня — будівництво нових «висоток» на їхніх дитячих майданчиках, просто перед вікнами, у зеленій зоні, на центральному стадіоні тощо. Їх просто НІХТО НЕ ЧУЄ. Бо той, хто мав би чути, вже отримав або ще отримає свій «відкат». Наприклад, є такий будинок — на вулиці Щорса, 44. Тобто будинку як такого ще немає, але його вже активно «продають», і то вельми недешево. Так, його будівництво може доруйнувати безцінну пам'ятку «Київської фортеці» — квартири вже майже розкуплені, на будмайданчику активно працюють будівельники...
А пам'ятаєте сумнозвісний будинок на Грушевського, 9-А? Той самий, який так паскудить вид на Київські пагорби і на який звернув увагу навіть Президент, «пообіцявши», що принаймні зайві поверхи цього одоробла будуть знесені. І що? А нічого. Тому що київській владі й усесильним «будівничим» із бездонною калиткою навіть Президент не указ. І після цього ми ще хочемо якоїсь справедливості, сподіваємось на покарання якоїсь «Еліти-Центр», яка за свої афери теж, мабуть, відвалила кому треба солідний куш?
Вкладники «ЕЦ» не купилися на дешевизну, як стверджував мiський голова. Вони — розумні представники середнього класу, який зробив Помаранчеву революцію і який «помаранчева влада» мала б не нищити, а захищати. Тому добре розуміли, наскільки реально завищеними є ціни на столичному ринку. І просто шукали чесну компанію, яка не дере разом із трьома «основними» забудовниками столиці три шкури з покупця, а не перепродувача квартири. Помилилися.
Скільки буде тих, хто помилився, іще? Може бути чимало. Уже зараз експерти називають щонайменше кілька ймовірних «пірамід», які активно збирають кошти за «повітря», нічого при цьому не будуючи. Для прикладу — вже на початок 2007 року планується здача будинку від «УКОінвестбуду» на вулиці Олевській. Квартиру в ньому можна було придбати вже рік тому, а перші палі нібито забили тільки вчора. Злякалися, що навчені «елітним» скандалом інвестори почнуть забирати вкладені кошти?
Що ж, будемо сподіватися, що за всю цю «елітну» ситуацію з дуже не елітним запахом хтось таки відповість. Власне, ситуацію з «Елітою-Центр» можна вважати лакмусовим папірцем відповідності обіцянок нової влади про очистку держави від тотальної корумпованості й хабарництва. І якщо правоохоронці, з яких уже сміються всі «бандити», що, замість сидіти в тюрмах, спокійно розгулюють на волі, не зможуть впоратися з «будівельним» клубком «ЕЦ», мабуть, надії на те, що корупції у владі буде покладено край, можна буде поховати остаточно.
Щодо всього іншого — питання до міської і загальнодержавної влади.
Класична схема проходження проекту будинку така: замовник (інвестор) звертається у Київську міську адміністрацію з проханням дозволити зводити будинок у визначеному місці. Його запит передають до низки управлінь (таких як Управління земельних ресурсів, «Головархітектури», Управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини тощо). І після вивчення питання виносять вердикт. Міський голова його підписує. Потім виконавець розробляє проект, який має розглядатися на містобудівній раді.
На сьогодні фактично будь-хто, зібравши документи, може після подання у Київраду отримати або не отримати земельну ділянку. Далі можна почати на ній будувати самому, а можна — продати.
«Політика закінчилася — нам потрібно займатися справою», — суворо по-батьківському закликав «до порядку» міський голова Олександр Омельченко депутатів Київради, що брали участь у черговому засіданні комісії з перевірки протиправної діяльності будівельної «піраміди» — віртуальної групи компаній «Еліта-Центр». Саме до цього — відкинути «політичну складову» «елітного» скандалу київська влада закликає і вкладників будівельного «холдингу», що луснув. >>
Проблема обманутих квартирних інвесторів перебуває на контролі в секретаріаті Президента. За дорученням Віктора Ющенка днями на Банковій під головуванням заступника голови секретаріату Івана Васюника відбулася нарада, де було розглянуто ситуацію, що склалася навколо інвестиційно-будівельної групи «Еліта-Центр». >>
Коли перша велика будівельна «бульбашка» гучно луснула, серед людей, які вклали в неї гроші, з'явилося багато охочих виправдати шахраїв. Мовляв, насправді «Еліта-Центр» — чесна компанія, яка справді хотіла побудувати житло своїм вкладникам. Однак «відомо ж», що великим будівельним монстрам на кшталт «Київміськбуду», «Познякижилбуду» тощо, які контролюють майже весь столичний ринок нерухомості, невигідна поява «новеньких», які, чого доброго, ще посприяють падінню цін на житло, будуючи його не з шаленими прибутками, а «по-чесному». >>
Учора вранці близько півтисячі киян, ошуканих групою компаній «Еліта-Центр», прийшли пікетувати міську адміністрацію. Люди різних суспільних верств і вікових груп — це не були ті професійні «клакери», яких часто наймають для своїх «протестних» акцій різні політичні сили. Менеджери, працівники фірм, пенсіонерки, домогосподарки, вчителі... >>
Про котів на milagros.com.ua, Милагрос. >>
Від початку «елітного» скандалу, який сколихнув не лише Київ, а й усю Україну, минуло тільки трохи більше тижня (хоча, зізнаються ошукані вкладники так званого холдингу «Еліта-Центр», їм здається, що відтоді, як керівники фірми втекли за кордон з їхніми грішми, минув щонайменше місяць — так круто змінилося все життя в одну мить «знедомлених» людей). Однак «на вухах» уже стоїть не лише будівельний ринок: крах першої від початку 1990-х і, дуже ймовірно, далеко не останньої фінансової «піраміди» розворушив пресу, політиків, що напередодні виборів анітрохи й не дивно, і — а це вже дуже дивно — навіть київську міську владу. >>
