Лютий до березня поїхав у гості

      Як не набридла зима зі своїми морозами, а сьогодні я дуже хочу, щоб було холодно. Все просто: холоднеча на Стрітення — доволі точна прикмета того, що весна буде ранньою і теплою. А те, що морози, принаймні сьогодні, здаватися не збираються, дає на це надію. Власне, саме цього дня вирішується доля всієї зими — здасться вона на милість весни чи ще попсує нам трохи настрою. Вже сама назва цього свята — Стрітення (або Зимобор, Громниця, Зимова Перуниця) — говорить сама за себе, бо, як вважали в народі, цього дня вже «стара» Зима зустрічається з юним Літом та міряється силами. Хто кого переборе, такою й погода буде до початку березня. Тому кожен господар на Стрітення ретельно спостерігав за погодою. Якщо до вечора стане тепліше — Літо перебороло Зиму, а якщо холодніше — Зима. Ясна і тиха погода в цей день віщує добрий врожай на полях і роїння бджіл. Вітер — погана ознака. Відлига — жди пізньої весни і бережи пашу та хліб, бо в поле вийдеш не скоро.

      Християни святкують Стрітення на сороковий день після Різдва. За церковними канонами, саме в цей час Діва Марія вперше переступила поріг церкви після народження Сина (адже доти жінкам-породіллям заходити до храму забороняється). За звичаєм, через сорок днів після народження здійснювався обряд посвяти первістка Богу. При храмі, куди принесли Немовля та жертву за нього (двох голуб'ят) Йосип і Марія, жив старець Симеон, якому Духом Святим було обіцяно, що він не помре доти, поки своїми власними очима не побачить Спасителя. Тут святий праведник Симеон і побачив маленького Христа, і тепер міг спокійно померти, бо нарешті зустрів Месію, і йому відкрилася таємниця життя і смерті в явленні Богонемовляти. Тому цього дня у церкві правлять службу: під час літургії співають священні тексти та, зокрема, слова праведного Симеона, які він промовив, зустрівши Господа, під назвою «Молитва Симеона».

      Також у храмах святять воду і свічки. Стрітенська свічка має особливу силу — захищає від грози та пожеж: коли розпочиналася гроза — свiчки запалювали, щоб блискавка хати не спалила. Саме цю свічку дають людині в руки, коли вона йде в останню путь. Коли ж після служби приходили з церкви, «громничну» свічку запалювали — щоб весняна повінь не шкодила посівам і щоб мороз дерева не побив. Від «громничної» свічки і саме свято подекуди називали Громницею.

      Освячена стрітенська вода має такі ж цілющі властивості, як і йорданська: нею лікують хвороби, натирають хворі місця, а ще вона захищає від «дурного ока». Навесні, виганяючи худобу в поле, теж скроплювали її стрітенницею, а пасічники — бджіл і вулики. Цiєю водою батьки благословляли синів, проводжаючи на війну, чумаків, виряджаючи в далеку дорогу зі словами: «Боже вам помагай!», писав етнограф Олекса Воропай.

      Та головне — в цей день, кажуть, зима йде туди, де було літо, а літо — де була зима. Селяни в цей день, як правило, не працювали й уважно придивлялися до погоди, бо «лютий до березня в гості приїжджає», щоб «на Стрітення зимі з весною зустрітися».

      У часи язичницьких вірувань цього дня молилися до Сонця, співали замовляння на тепло. Як символ Сонця і світла — запалювали смолоскипи. Також від сьогодні вже починали писати великодні писанки.