Виборча кампанія Громадянського блоку «Пора» — ПРП стартувала з агітаційного туру Україною. Днями з робочої поїздки на Львівщину повернувся один із лідерів блоку, із «польових командирів» Майдану Тарас Стецьків. Він був народним депутатом, керівником Національної телекомпанії, після революції вивів НТКУ з кризи. Тепер Стецьків — четвертий номер виборчого списку «Пори» — ПРП і знову — один із «польових командирів».
— Тарасе Степановичу, які враження від зустрічей із виборцями?
— У виборців — два домінуючi настрої, особливо в тих, хто голосував під час президентських виборів 2004 року за Віктора Ющенка (а таких було більше половини населення України). По-перше, це колосальне розчарування від розколу «помаранчевої» команди. По-друге, люди відчувають загрозу реваншу «синьо-білих».
Люди хвилюються, чому стався розкол у команді Майдану, і ми вимушені відповідати й пояснювати. На нашу думку, основна причина розколу «помаранчевих» — у тому, що ціла низка політиків, які були учасниками Помаранчевої революції, яким Ющенко дав владу, найвищі посади в державі, замість реалізації ідеалів Майдану почали плести внутрішні інтриги, з'ясовувати стосунки між собою, не стримували своїх непомірних амбіцій. Політики виявилися просто неадекватними, недостойними тієї високої місії, яку на них поклав Президент. Напевне, нічим іншим не можна пояснити восьмимісячне протистояння, внутрішню боротьбу між так званими друзями Президента, до яких належать Порошенко, Третьяков, Жванія, Мартиненко, і урядом на чолі з Тимошенко. У той час були всі можливості для реалізації ідеалів Майдану. Але цього зроблено не було. Водночас Президентові, напевне, можна зробити лише один закид — він занадто пізно на це відреагував.
Ми пояснюємо розчарованим людям: ідеали Помаранчевої революції і сам факт участі людей у революції не можуть бути піддані сумніву на тій підставі, що окремі політики виявилися просто недостойними високої відповідальності, яку на них поклав народ.
Громадянський блок «Пора» — ПРП на чолі з Віталієм Кличком покликаний дати надію тим, хто щиро і свято вірив в ідеали Майдану, але після розколу «помаранчевої» команди не хоче голосувати ані за «Нашу Україну», ані за БЮТ.
Саме факт розколу «помаранчевої» команди знову витягнув на світ Божий Віктора Януковича. Якби не було таких сварок поміж «помаранчевих», то ніколи не було б загрози реваншу «синьо-білих». Є дві причини того, що зараз загроза реваншу Януковича стоїть як ніколи актуально. Крім уже згаданого розколу команди Майдану, це підписання 22 вересня горезвісного меморандуму про взаєморозуміння між владою і опозицією, після якого Янукович фактично повернув собі втрачені сили.
Підписання меморандуму з «синьо-білими» означало, що заради ослаблення Блоку Тимошенко «Наша Україна» і її теперішній лідер Юрій Єхануров могли б піти навіть на такі, м'яко кажучи, дуже сумнівні домовленості. Відповідно, саме після цього загроза реваншу Януковича починає рости стрімкими, скаженими темпами. Ніхто не міг уявити, що через рік після Помаранчевої революції може скластися подібна ситуація.
— Що ж треба робити задля порятунку країни?
— Звісно, якщо вже «помаранчева» команда розкололася, якщо виникла загроза реваншу Януковича, то ці дві проблеми необхідно було вирішувати. Існувало два способи. Перший — спробувати максимально швидко відновити втрачену єдність сил Майдану. І ми з Володимиром Філенком це спробували зробити. Восени ми впродовж двох місяців агітували за те, щоб скликати 22 листопада, у річницю Помаранчевої революції, всіх її учасників, запропонувати примиритися, подати один одному руки і створити єдину передвиборчу коаліцію «помаранчевих» сил. Тоді й партія «Пора», і партія «Реформи і порядок» наголосили, що коли цю єдність буде відновлено, наше персональне місце в цій коаліції не матиме ніякого значення. Безумовно, ми стали б її учасниками, але для нас важливий сам факт відновлення «помаранчевої» єдності. Це був перший і простий спосіб вирішення ситуації, яка склалася на той момент. Але для цього необхідно було мати політичну мудрість і політичну мужність. На превеликий жаль, ні БЮТ, ні «Наша Україна» такої політичної зрілості не показали, і 22 листопада, незважаючи на те, що люди зібралися на Майдані, об'єднання там не відбулося. Більше того, було заявлено, що ці обидві політичні сили йтимуть на вибори паралельними курсами.
Потім стало ясно, що на парламентських виборах вони можуть розраховувати лише приблизно на 15% голосів на кожен блок, тоді як Янукович зі своєю Партією регіонів може набрати близько 28%.
Відтак залишився інший шлях. Якщо не вдалося відновити єдність «помаранчевої» команди, треба було спробувати повернути довіру розчарованих і запропонувати ідею якщо не єдиної команди, то принаймні коаліції в майбутньому парламенті. Саме цими міркуваннями визначалося наше рішення створити третій «помаранчевий» блок — Громадянський блок «Пора» — ПРП.
Між іншим, «Пору» й ПРП кликали до себе й «Наша Україна», і Блок Тимошенко. Обидві політичні сили пропонували нам «товаришувати проти когось». Але ми не могли приєднатися до якоїсь із цих двох політичних сил, оскільки, ставши на бік однієї конфліктуючої сторони, ми нібито визнавали б, що цей уламок має рацію, а інший — ні. Таким чином, ми б «підливали олії у вогонь» і лише посилювали війну. Це означало б, що об'єднання «помаранчевих» не відбудеться ніколи.
Ситуація склалася негативна — «помаранчеві» не змогли об'єднатися, незважаючи на заклики «Пори» і ПРП; продовжувалася ворожнеча у «помаранчевій» команді; понад 25% тих людей, які під час Помаранчевої революції стояли за Ющенка і за ідеали Майдану, зараз просто розчаровані і не знають, що їм робити. А Янукович тим часом набирає обертів.
Тому виникла потреба створити третій «помаранчевий» блок, який базується на відстоюванні і реалізації цінностей Майдану. Ми вирішили створити певну політичну силу з представників «помаранчевої» команди, яка могла б спробувати дати всім розчарованим надію.
— І що саме пропонує Громадянський блок «Пора» — ПРП?
— Наш блок — єдина сила в сьогоднішній політичній ситуації, яка здатна привести в політику молоде покоління, нових професіоналів. Місією блоку є не тільки вивести на верхівку політичного життя нове покоління, а й внести у саму політику нові принципи та засади. Саме молоді люди, що входять у «Пору» й ПРП, у критичний для країни момент, яким була осінь 2004 року, першими вийшли захищати свободу і демократію.
Як у листопаді 2004-го потрібна була політична воля і мужність зайняти громадянську позицію, так і зараз, перед лицем загрози реваншу «вчорашніх» сил, наш блок повинен стати своєрідним авангардом «помаранчевої» влади, який не дасть реалізуватися ідеї реваншу.
Наша логіка така: потрібно підписати коаліційну угоду основних «помаранчевих» сил, що унеможливило б реванш Януковича. У такому випадку, скільки б Партія регіонів не набрала — 30 чи навіть 40% голосів, — Янукович не стане Прем'єр-міністром. Для нас цей спільний інтерес є найважливішим. А хто буде Прем'єром від «помаранчевої» коаліції — для нашого блоку не є принциповим. Головне — щоб ми сіли в один човен і дали суспільству сигнал: реванш «синьо-білих» неможливий.
Ми наголошуємо, що підписати цю угоду потрібно без жодних попередніх умов і якомога швидше. «Помаранчеві» повинні взяти на себе зобов'язання перед народом України створити в майбутньому парламенті коаліцію між собою, а не з третіми силами. До того ж ця угода повинна бути публічною, суспільство має знати її зміст.
— Як пропозиції блоку «Пора» — ПРП сприймають пересічні громадяни, зокрема ті, з якими ви зустрічалися під час поїздки Галичиною?
— Люди з великим ентузіазмом чекають створення коаліції «помаранчевих». Люди підтримують ідею єдності «помаранчевих» і розуміють, що головне зараз — не дати реалізуватися реваншу тих сил, проти яких повстало суспільство восени 2004 року. Вкотре нагадаю: близько 25% виборців хоч і вірять в ідеали Майдану, але — через розчарування в «помаранчевій» команді — поки не збираються голосувати ані за БЮТ, ані за «Нашу Україну». Якщо запропоновану нами угоду підпишуть Громадянський блок «Пора» — ПРП, БЮТ та «Наша Україна», то хоч би за кого з цих політичних сил громадянин проголосував — свій голос він віддасть за «помаранчеву» коаліцію.
Інакше кажучи, виборець має зрозуміти, що у випадку, якщо він не підтримує одних «помаранчевих», він може голосувати за інших «помаранчевих». Так чи інакше, він робить свій внесок в перемогу «помаранчевої» коаліції, яка, впевнений, буде створена відразу після парламентських виборів. І знову наголошу: задля того, щоб така коаліція дійсно існувала у Верховній Раді, ми маємо підписати угоду, запропоновану Громадянським блоком «Пора» — ПРП.
— Відстоювання ідей Майдану залишається пріоритетом серед принципів блоку?
— Безумовно! Ми йдемо на вибори, аби реалізувати нереалізоване. Реалізувати ті обіцянки, які вся наша команда давала на Майдані під час Помаранчевої революції. Блок «Пора» — ПРП відіграє таку собі роль «гвардії помаранчевих», яка ставить собі за мету допомогти об'єднатися «помаранчевим» силам, привести в політику молоду команду й нові принципи і, звісно, реалізувати ідеали Майдану, чого не змогла зробити влада.
Ми маємо втілити в життя вимогу Майдану «Бандитам — тюрми!». Гадаю, жодний блок не буде так, як «Пора» — ПРП, безкомпромісно боротися з сумнівними елементами, які рвуться до влади. Ми маємо справді не словом, а ділом відокремити бізнес від політики. Ми маємо повернути награбовану та незаконно здобуту власність народові. І ми всі маємо бути разом у «помаранчевій» команді. А тим, хто спробує домовлятися з «синьо-білими» супротивниками, ми зможемо надавати по руках.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
