Ми з тобою не тільки однієї крові...

      Цих двох чернівецьких сестер тепер уже знає вся Україна. Два роки тому Лідії Порфірюк поставили страшний діагноз — цироз печінки. 6-місячну вагітніть довелось перервати, а самій 24 -річній жінці з острахом чекати медичного вироку. В Iнституті хірургії та трансплантології бачили лише один вихід — зробити пересадку печінки. На щастя, повністю підійшла по всіх показниках печінка 22-річної молодшої сестри Марини. Як розповідає Марина, вона не вагалася ні секунди. Обидві ухопилась за рятівну соломинку.

      Коли ж почули, скільки коштує подібна операція, оптимізму поменшало. Але й тут не обійшлось без добрих людей. 167 тисяч гривень на операцію виділила Чернівецька мерія, і дівчата не забувають щоразу дякувати міському голові Миколі Федоруку за підтримку і допомогу. Адже лише сьогодні операції з трансплантації роблять безкоштовно, тоді ж хворі шукали гроші самотужки, сподіваючись на спонсорів чи рідню. Чернівці — єдине місто, яке без вагань надало матеріальну допомогу на проведення цієї складної операції.

      На сьогодні зроблено вже понад 30 операцій, а тоді, два роки тому, Ліда і Марина були майже піонерами — другими. Операція тривала понад 22 години. І дівчата згадують післяопераційний період хоч і з певним жахом, але й з радістю, що все пройшло успішно. Ліда побачила одразу після того, як відійшов наркоз, обличчя мами і чоловіка, а поруч — сестру і тоді лише заспокоїлась.

      Більше 50 відсотків своєї печінки віддала Марина сестрі. Дівчата час від часу відвідують Київ, де проходять обстеження. Лідія каже, що їхнього приїзду в інституті завжди чекають і лікарі, і пацієнти. Вона до цього спеціально готується: робить зачіску і випромінює оптимізм, бо подібних складних операцій чекають багато пацієнтів і, безперечно, поговорити з людиною, яка її успішно перенесла, хоче кожен. А Ліда вважає своїм боргом додати їм упевненості, розповідаючи свою історію.

      Сестри кажуть, що їм дуже пощастило одна з одною, адже пересадка виявилась можливою лише тому, що знайшовся підходящий донор. Багато людей, яким органи родичів не підходять, так, на жаль, і помирають. Бо закон про трансплантацію в нашій країні недосконалий. Дівчата згадали 13-річного хлопчика, пацієнта інституту, який довго чекав на донора. Батьки нічим не могли зарадити, але два рідні брати батька змогли б племіннику допомогти. На жаль, вони не дали згоди на операцію. Ні вони, ні їхні сім'ї. Справа ця, безперечно, складна, і ніхто нікого не може засуджувати. Але навряд чи дорослому чоловіку дуже пошкодила б подібна операція. 20-річна Марина не вагалась ні секунди, коли сестрі знадобилась допомога, хоча лікарі і попереджали про можливі наслідки та ускладнення. Сьогодні Ліда радіє кожному прожитому дню, а разом з нею і Марина. Вже минуло понад 2 роки. Звичайно, організм потребує дорогих ліків, але і міська рада, і добрі люди допомагають.

      Після всіх страждань, що випали на долю цієї родини, сьогодні всі очікують найрадіснішу подію. Марина — вагітна і скоро збирається стати матір'ю. Це перший випадок, коли народжуватиме жінка, яка стала донором печінки. Тому серйозну увагу її здоров'ю приділяють київські лікарі, які й пропонують народжувати в Києві. Адже Марині видалили саме той сегмент печінки, який відповідає за згортуваність крові при кровотечах, тому треба бути готовими до будь-яких ускладнень.

      Головний лікар столичного пологового будинку №5, в якому народжують відомі люди і пацієнти з усклад-неннями, Михайло Макаренко запропонував Марині останній місяць перед пологами побути в Києві під наглядом фахівців. І хоча народжувати дівчина хотіла б ближче до рідних, вирішила, що варто прислухатись до порад медиків. Отже, незабаром збирається до столиці. Вся родина вже навіть думає про ім'я хлопчику — молода жінка чекає синочка. Щоправда, ні дитячих речей, ні візка, ні ліжечка наперед не купують. Кажуть, погана прикмета. Тим більше, що сьогодні придбати це протягом дня — не проблема.

      Не приховує своєї радості й Ліда: «Я просто щаслива, адже в нашій родині з'явиться малюк. У нас із Мариною — одна печінка на двох, мені здається, що ми й вагітні вдвох». Ліда разом із лікарем під час УЗД роздивлялась майбутнього племінника, бачила його ручки й ніжки, навіть маленькі пальчики.

      Уся родина вірить, що все буде гаразд. Адже Бог є. І добрі люди є. Вони в цьому вже переконались, коли були у дуже важкій ситуації.

      Щоби віддячити людям, які повернули їй життя, Ліда вишиває ікони. Вже дві подарувала лікарям у Києві. Ще одну вишила для чернівецького мера Миколи Федорука. Днями сестри прийшли до нього з вдячністю з цим щемливим подарунком. У свою чергу Микола Федорук пообіцяв і надалі допомогати по можливості Лідії, адже щомісяця тисячі гривень потрібні на дороговартісні медикаменти для підтримки її організму.

      Дівчатам пощастило одна з одною і з люблячою родиною. І батьки, й обидва чоловіки, і Лідин, і Маринин, готові виконувати будь-яку забаганку своїх героїчних дружин.

      До речі, Марина на початку березня збирається до Києва на запис програми «Гордість країни», де є однією з найвірогідніших цьогорічних переможниць.