Реальних підстав для різкого стрибка цін на цукор в Україні сьогодні немає. Про це днями на прес-конференції у Пол- таві заявив міністр аграрної політики Олександр Баранівський. Певне ж подорожчання «білого золота» останнім часом головний аграрій країни пов'язує з тим, що його виробники починають готуватися до нових цін на газ та інші складові собівартості, з яких їм доведеться стартувати у новому сезоні, а також реагують на світову кон'юнктуру. Остання ж «підтягла» ціну тонни тростинного цукру з 200 до 500 доларів...
За таких умов у тій же Росії цукор, за словами міністра, зараз набагато дорожчий, ніж в Україні. А отже, є небезпека його «вимивання» у напрямку північного сусіда. «Саме тому ми вживаємо заходів, аби наш цукор не «пішов» у Росію, — зазначив Олександр Баранівський. — Певні запаси у нас є. На жаль, не такі, як хотілося б. Але накопичення, зроблені через Аграрний фонд і Держрезерв, дозволять «викидати» найсолодший товар на ринок у час пікових навантажень, щоб у такий спосіб регулювати ціну».
Загальна ж «солодка» бухгалтерія з урахуванням найближчої перспективи, на думку міністра, також досить оптимістична. Адже за минулий сезон в Україні вироблено 1 мільйон 900 тисяч тонн цукру, себто на 8 відсотків більше, ніж у позаминулому. Селяни знову відчули прибутковість буряківництва і зараз розширюють площі посіву солодких коренів. Скажімо, на Полтавщині, за інформацією голови облдержадміністрації, в цьому році відведена під цукрові буряки площа у порівнянні з минулорічною збільшується на 20 тисяч гектарів, тобто майже на третину. Подібні тенденції спостерігаються й у інших регіонах України.
Прикметно, що такий поступ міністр агрополітики безпосередньо пов'язує з перемогою його власної позиції у досить гострій суперечці з колишньою «шефинею» в уряді стосовно завезення в Україну дешевого цукру-сирцю з-за кордону. «Зараз той цукор-сирець на світовому ринку значно подорожчав, — констатує Олександр Баранівський. — А чому закордонні «благодійники» так дешево «кидали» його нам раніше? Та тільки для того, щоб знищити нашу цукрову галузь. І якби минулого року в Україну ті 300 тися тонн «дешевого» цукру завезли, як пропонувала Юлія Тимошенко, сьогодні про вітчизняне цукровиробництво ми з вами б уже не говорили: половину з тих заводів, які залишилися, порізали б на металобрухт. Цього не допущено. А український цукор ще буде потрібний багатьом, попит на нього зростатиме».