Білоруси таки боряться... (Фото з архіву РЕЙТЕР.)
У Білорусі закінчився збір підписів ініціативних груп за висування кандидатів у президенти (вибори лідера РБ відбудуться 19 березня). За даними Центрвиборчкому, тільки четверо із семи претендентів на папаху змогли подолати поріг у 100 тисяч підписів. Утім це формулювання виглядає не зовсім точним з урахуванням того, що ще троє просто зняли свої кандидатури або відмовилися здавати підписи в територіальні комісії, нарікаючи на правову сваволю.
Першим був академік і колишній глава Палати представників Національних зборів РБ Олександр Войтович — він зійшов з передвиборчої гонки ще 9 січня. Разом із Войтовичем заяву про нерівні умови для кандидатів підписав і колишній депутат Палати представників генерал Валерій Фролов. Утім пізніше він заявив, що знімати свою кандидатуру сам не буде. Кореспондента «УМ» генерал «убив» стислістю свого коментаря: «Порушень було багато, але говорити про них я не хочу — усі вони характерні для нашої дійсності, і про них скажуть інші». З приводу того, що «генеральській» групі вдалося здати тільки 59 тисяч підписів і участь у перегонах таки довелося припинити, екс-депутат не шкодує. Як і про те, що «вплутався в це, грубо кажучи, лайно». Адже участь у виборах дала йому великий досвід і стала «перевіркою колег». І я звернулася до колег.
...У штабі політемігранта Зенона Позняка немає телефону. Мобілки його соратників не відповідали. Плюнувши на все, їду в штаб-квартиру Консервативно-християнської партії БНФ — найбільш непримиренних білоруських опозиціонерів. На цьому під'їзді немає кодового замка і залізних дверей, зате на козирку над входом висить червона табличка з написом... «опорний пункт міліції». Так, він розташований двері в двері зі штабом Позняка. Вічка в дверях «схрону» немає, і на мій дзвоник зсередини чується: «Нас обшукують?» — «Зараз побачимо». — «Ні, не обшукують».
Це відчинив знайомий активіст КХП-БНФ Володимир Юхо, двома днями раніше затриманий міліцією за роздачу людям друкованої продукції з ідеями свого вождя. Коли народ ховався від недавніх водохресних холодів, це Юхо кричав у юрбу на станції метро: «Білоруси, підписуйтеся за Позняка, і мороз відступить!»
Одна з активісток штабу Ольга Котенкова розповідає: збирати підписи довелося в дуже складних умовах. У 25-градусний мороз міліція виганяла членів ініціативної групи з підземних переходів (правда, зрештою там стояти дозволили). Зате автографи за Лукашенка збиралися в теплі, просто на робочих місцях держустанов, і ніхто з охоронців закону на це не реагував...
Перед опозиціонерами з групи Позняка зачинили двері гуртожитків, поставивши охорону. Одній жінці все-таки вдалося принести 20 підписів з робітничого гуртожитку за допомогою мешканців: ті сказали, що їм набридло десятиліттями проживати на площі в 20 метрів із загальною кухнею. «Мені не дозволили збирати підписи в гуртожитку медінституту, — продовжує Котенкова. — На мою заяву в прокуратуру надійшла відповідь, що це — порушення закону. Матеріали переслали у виборчу комісію Московського району, яка відповіла: все правильно, у гуртожиток можна приходити тільки до конкретних людей. А як нам, членам ініціативної групи, зустрічатися з цією частиною населення? Це ж дорослі 20-річні люди. Зустрічатися в аудиторії інституту? Але туди ми теж не можемо потрапити».
Збирачів багато разів затримувала міліція, хоча вони спокійно стояли й пропонували людям матеріали про народне голосування. Це така ідея Зенона Позняка про волевиявлення громадян замість бюлетенів на аркушах паперу — для того, щоб віднести свій бюлетень і віддати для чесного підрахунку в «Народну громадську комісію». Цю ідею, щоправда, із кандидатів підтримав тільки Войтович, якщо не рахувати заяви Олександра Козулiна про те, що ідея гарна, але не повинна поєднуватись з виборами.
Збирачі підписів за практично всіх кандидатів відзначали незнання співгромадянами своїх законних прав. «По радіо говорять, що можна підписуватися «по одному разу за кожного». Навіть фраза так побудована, щоб люди чули першу частину — з наголосом на «ПО ОДНОМУ». Чому б не сказати: «За КОЖНОГО можна підписатися один раз»?»
Крім того, активісти Позняка скаржаться, що відповідальні особи при реєстрації підписів дозволяли собі образливі висловлювання на адресу опозиції, а сама реєстрація часто проводилася в незручний час, і це створювало в коридорах влади величезні черги. Керівника ініціативної групи Позняка Сергія Попкова вдалося видзвонити за номером телефону, зазначеного в листівках про народне голосування. (Інші його координати соратники дружно забули — видно, установка на конспірацію). «Мене затримувала міліція чотири рази за останні чотири дні, а всього за останній місяць — шість разів», — повiдомляє Попков, додаючи, що постраждали й інші. У місті Жодіно членів його групи забирав міліцейський наряд з автоматами, жінок закидали в машину за шкірки. У Пружанах звільнили з роботи вчительку Ларису Жовнерчук — її безуспішно змушували відмовитися від збору підписів. А члена ініціативної групи Миколу Жука затримувала не міліція, а КДБ. «Із усіма цими й іншими фактами я звернувся в прокуратуру, але не одержав відповіді», — каже пан Попков.
За його словами, за Позняка зібрано 135 тисяч підписів. Однак напередодні останнього дня їхньої подачі сам Зенон Позняк несподівано оголосив в ефірі «Радіо Свобода», що нібито його кандидатура все одно не буде зареєстрована, про що свідчить «ультиматум» — винесене ЦВК 18 січня попередження. Тому «не потрібно робити пусту роботу», щоб «не виявитися пішаками в їхній грі, та ще й отримати мокрою ганчіркою по обличчю». Позняк також заявив, що нереєстрація його кандидатури знову не дозволить йому повернутися в Білорусь, тому що досі не скасований наказ 10-річної давнини схопити його на кордоні і при найменшому опорі знищити.
Діаметрально протилежно дивляться на ситуацію прихильники іншого кандидата — лідера ліберал-демократів Сергій Гайдукевича. Цей політик здобув імідж душителя незалежної преси після судового скандалу з газетою «Народна воля», яка оприлюднила факти про його посередницьку роль у торгівлі з режимом Саддама Хусейна. Керівник ініціативної групи Гайдукевича Володимир Карунас зізнався в любові до Києва, привів низку зв'язаних зі столицею України фактів своєї біографії і запевнив, що порушень закону щодо активістів Гайдукевича взагалі не було. «Жодних скарг не надходило, люди із задоволенням давали свої підписи. Тільки одна незручність: при здачі підписів довелося стояти в черзі . Але, напевно, самі винні», — підбив підсумок пан Карунас. «Чим саме?» — щиро здивувалася я. «Та розслабилися під час свят».
За словами Карунаса, підписи за Гайдукевича закінчили збирати ще 16 січня, але люди продовжували підписуватися, от і довелося перевірити і здати ще деяку кількість. Усього ж їх набралося близько 158 тисяч.
Близько 160 тисяч громадян підписалося за екс-ректора Білдержуніверситету Олександра Козуліна, колишнього протеже Лукашенка. Президент зняв Козуліна з посади за досить дивних обставин, дійсною ж причиною називалося незабезпечення голосування «за бацьку» серед студентів на минулих виборах. Козулiн відомий запрошенням перекладача для розмови з білоруськомовними студентами, але зараз говорить журналістам, що активно опановує білоруську мову й навіть демонструє успіхи. Проте його репутація залишається суперечливою: багато хто вважає Козуліна виборчою креатурою Лукашенка.
Мечислав Гриб, керівник штабу цього кандидата, також відзначив у нашій бесіді низку порушень закону з боку влади. За час збору підписів Гриб направив сім скарг у ЦВК і Генпрокуратуру. Соратникам Козуліна теж не давали працювати в гуртожитках, не пускали на підприємства й у державні установи, багатьом погрожували звільненням з роботи, вимагаючи відмовитися від участі в кампанії. «Особливо часто такі випадки стосувалися дитячих садків, шкіл, узагалі сфери освіти», — заявив Мечислав Гриб. Деякі з цих випадків колишній міліціонер і екс-спікер розцінив як факти злочинів. Приміром, одна завідувачка районного відділу освіти просто розірвала 27 аркушів з підписами громадян на очах у членів ініціативної групи. Оршанський райвиконком викликав усіх керівників підприємств району і зажадав забезпечити відсутність підписів за Козуліна. А в Дзержинському районі Мінської області, де підписи збирала дочка кандидата Юлія Козулiна, голова місцевої адміністрації категорично відмовився їх реєструвати. Не розгубившись, активісти ініціативної групи приїхали до чиновника разом із журналістами і поставили питання руба. «У нього затремтіли руки, і він не знав, що відповісти», — згадує Мечислав Гриб.
26 січня на користь Козуліна зняв свою кандидатуру депутат парламенту минулого скликання Сергій Скребец який перебуває у слідчому ізоляторі. Як повідомив його представник Сергій Гологонюк, екс-глава депутатської групи «Республіка» не збирається поки виходити з голодування, яке безуспішно тримає з Нового року, вимагаючи звільнення на підписку про невиїзд. Але і Лукашенко Скребця не почув, і судовий процес проходить, на думку правозахисників, із порушеннями. Утім головне — що глава ЦВК Лідія Єрмошина пообіцяла у випадку реєстрації Скребця кандидатом у президенти дозволити йому тільки «передати свої гасла через родичів», а не вихід на свободу. Тому подальша участь у кампанії була визнана безглуздою.
Уже на початку лютого до команди Козуліна приєднався згаданий вище генерал Фролов — «як член ЦК очолюваної Козуліним Білоруської соціал-демократичної партії «Громада».
Олександр Козулiн неодноразово говорив про неможливість об'єднання зі своїм суперником і тезком, кандидатом від демократичних сил Мілінкевичем. Мотивація здавалася схожою на позняківську: «Нехай Мілінкевич зі мною єднається, а не я з ним». Тільки якщо для Позняка об'єднана опозиція з Мілінкевичем на чолі — «маріонетки Москви», то для Козуліна — «американський проект».
Утім дечим цей проект його залучив. 28 січня керівник штабу єдиного кандидата від опозиції Сергій Калякін оголосив, що від Козуліна отримані пропозиції стосовно координації спільних дій двох кандидатів.
Що стосується збору підписів за Олександра Мілінкевича, то цей процес пройшов під сильним тиском влади. Ініціативна група «єдиного» розцінила як тиск і попередження ЦВК від 18 січня за «дострокову агітацію» (у Білорусі це при зборі підписів заборонено, а малося на увазі, що «підписанти» отримують календарики з портретом Мілінкевича).
Після оскарження «жовтої картки» у Верховному Суді останній відмовився порушувати справу, оголосивши про її непідсудність даній інстанції.
Ні ЦВК, ні правоохоронні органи, відзначив керівник ініціативної групи Мілінкевича Олександр Бухвостов, не реагували на те, з якими порушеннями виборного законодавства збиралися підписи за Лукашенка. Це робилося «у робочий час на робочих місцях, часто — в кабінеті керівника» установи або підприємства. «На килим» до начальства масово викликали активістів, особливо тяжко довелося тим, хто працює або вчиться у держструктурах. «Це були спроби підкупу або залякування, — розповів Бухвостов. — Людям пропонували підвищення по службі в обмін на відмову збирати підписи за опозиціонера, а то й просто клали перед чоловіком два аркуші: заяву про вихід зі складу ініціативної групи і наказ про звільнення. На вибір». Наполегливо пропонували також «вплинути» на політично активних родичів. Пiд тиском із 5135 членів ініціативної групи Мілінкевича понад 2 тисячі осіб відмовилися від боротьби. В роботу ж решти активно втручалася міліція, створюючи, за словами Бухвостова, «напружене соціально-психологічне тло». І це відбувалося по всій Білорусі. Проте за єдиного опозиційного кандидата зібрано понад 256 тисяч підписів, з яких після перевірки 206 208 були здані в територіальні виборчі комісії.
«Перший період виборчої кампанії абсолютно підтвердив наші припущення про те, що влада не буде перебирати засоби тиску, — каже керівник штабу Мілінкевича Сергій Калякiн. — З боку влади ми сьогодні спостерігаємо суцільну кримінальну справу». Тільки за фактами порушень при зборі підписів президента Лукашенка де-юре мали б зняти з посади, вважає Калякін. Найстрашніше ж, на його думку, те, що «у цю кримінальщину втягнуті співробітники міліції і прокуратури».
Тим часом сам єдиний кандидат благополучно виступив перед депутатами Парламентської Асамблеї Ради Європи в Страсбурзі, де було прийнято досить різку резолюцію щодо Білорусі. Документ пропонує не тільки розширити коло нев'їзних у країни Європи посадових осіб Білорусі (спростивши при цьому процедуру одержання віз для звичайних громадян), а й організувати через кордон незалежне мовлення білоруською мовою, а також ідентифікувати і заморозити банківські рахунки Лукашенка та його оточення. До речі, на час трансляції сесії ПАРЄ у Мінську відключали телеканал «Євроньюс», який і без того показує не в кожному районі міста, а поза столицею не транслюється взагалі.
Кандидатів у президенти Білорусі реєструватимуть з 12 до 21 лютого. Лише після цього можна буде починати агітацію.
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
