Кого нагріло «Укргазенерго»

      Після кількаденних пологів «Росукренерго» з «Нафтогазом» таки народили свою спільну дитинку. Дитя, судячи з усього, красою не вирізняється, інакше навряд чи «батьки» так кутали б його навіть не в пелюшки, а в справжню паранджу таємничості й недомовок. Називається ця «нєвєдома звєрушка» «Укргазенерго» й відтепер продаватиме на території України куплений нею у власної «мами» — «Росукренерго» — газ. Звісно, не без вигоди для себе.

      Коли місяць тому українська газова влада в особі НАК «Нафтогаз України» уклала з російським «Газпромом» і таємничо-«швейцарським» концерном «Росукренерго» угоду про постачання російського газу за ціною 95 доларів/1 тис. кубометрів, про її вигідність для України можна було сперечатися. Чим наші політики успішно займаються й досі. Але люті морози, які вдарили вже за якийсь тиждень після того, як під договором висохло чорнило, суттєво перехилили шальки терезів на бік тієї сторони, яка вважала «газпромівсько»-«нафтогазівський» пакт нашою перемогою: якби ці кільканадцять днів Україна жила без російського газу, трагедія Алчевська набула б загальнонаціональних масштабів.

      Однак те, що відбулося увечері позавчора, в тих, хто прагне вставити свої п’ять копiйок в оцiнку домовленостей, викликає ще бiльше скепсису. «Лажа» — це, мабуть, «найкультурніший» коментар із тих, які вживали в «приватних» розмовах «всезнайки»-оглядачі «газово-політичної» теми. Втiм офіційно все виглядає не так уже й погано.

      Отже, зареєстрований у швейцарському кантоні Цуг концерн «Росукренерго», половиною акцій якого володіє той же «Газпром», а половиною — «темна конячка» «Раффайзен інвестмент», за якою стоять невідомі (принаймні офіційно) особи, та стовідсотково державний «Нафтогаз України» створили закрите акціонерне товариство «Укргазенерго». Статутний капітал ЗАТ становить 5 мільйонів гривень, частка засновників — по 50% акцій. Саме «Укргазенерго» відтепер продаватиме в межах України увесь той газ, який на кордоні з Росією отримуватиме від «Росукренерго».

      Однією з найбільших інтриг переговорного процесу, який передував остаточному підписанню документів, стала ціна. Україні було важливо зафіксувати її на рівні 95 доларів за тисячу кубометрiв газу якомога на триваліший період, «Газпром» волів обмежити строки 1-м липня, а там, мовляв, видно буде. Як повідомив на брифінгу після підписання документів про створення СП начальник управління у зв'язках із громадськістю «Нафтогазу» Едуард Занюк , у результаті ціну таки зафіксували: «протягом 5 років вона складає 95 доларів за тисячу кубометрів». Основною метою СП, за словами Занюка, є «постачання газу на український внутрішній ринок в обсягах, що забезпечують щорічний баланс газу України». При цьому представник «Нафтогазу» особливо наголосив на тому, що «статутом «Укргазенерго» спільному підприємству заборонено одержувати у власність, розпоряджатися і керувати газотранспортною системою і її частинами, у тому числі підземними сховищами газу».

      Як повідомляє агенція «Інтерфакс-Україна» з посиланням на обізнане джерело, контрактом передбачено, що обсяги постачань газу підприємству «Укргазенерго» від «Росукренерго» в поточному році (з 1 лютого) складуть до 32 млрд. куб. м газу, до 58 млрд. куб. м — у 2007 році і до 60 млрд. куб. м — у 2008-2010 роках. «Предмет контракту — купівля-продаж природного газу туркменського і/або узбецького і/або казахського і/або російського на кордоні України з Росією й України з Білоруссю», — уточнило джерело.

      Здавалося б, усе зовсім непогано, ба навіть добре, якщо забути про омріяні 50 доларів за тисячу кубометрів «блакитного палива» й керуватися ринковими (та й політичними, чого гріха таїти) реаліями.

      Однак є кілька дуже цікавих і дуже неприємних моментів. Зокрема, такий: виконуючим обов’язки голови («повноцінного» керівника поки що не обирали) правління СП «Укргазенерго» став Ігор Воронін. Той самий Воронін, про якого з легкої руки колишнього голови Служби безпеки Олександра Турчинова в українській пресі вже ходять легенди. За недовгий час керівництва «правої руки» Юлії Тимошенко в СБУ на пана Ігоря назбиралося вельми пухке досьє. І в ньому нібито є й такий цікавий факт з біографії цього ще досить молодого заступника голови НАК «Нафтогаз України» (де він успішно працює з «кучмістського» 2002 року й донині), як безпосередня причетність Вороніна до концерну «Росукренерго». Так само, як і його колишнього начальника, екс-голови «Нафтогазу» Юрія Бойка, який тепер разом зі своєю Республіканською партією, СДПУ(о) та ін. активно захищає ідеали блоку «Не ТАК!». І принаймні досі ці двоє звинувачення в тому, що мають «долю» в «швейцарському» концерні, переконливо спростувати не змогли.

      Звісно, офіційно у спільному підприємстві Ігор Воронін нібито й представляє інтереси «Нафтогазу» (згідно зі статутом спостережна рада та правління «Укргазенерго» формуються на паритетних засадах). А насправді? До слова, головою спостережної ради СП обраний заступник голови правління «Газпрому» Олександр Рязанов.

      Тепер про ціну. Як виявилося, насправді фанфари прозвучали зарано — про фіксовану вартість газу на п'ятирічку в контракті не йдеться. Навпаки, ним передбачено, що «у випадку незалежних від сторін обставин на паливно-енергетичному ринку або у випадку, якщо ціна не відбиває рівня цін ринку», будь-яка сторона може зажадати вступу в переговорний процес із цього приводу. (Суперечки в рамках контракту передбачено вирішувати в Арбітражному інституті Торговельної палати Стокгольма).

      І ось уже «росукренергівці» Чуйченко й Пальчиков нагадують про те, що «РУЕ» може (читай — буде) міняти ціну на газ для України (читай — «Укргазенерго») залежно від ситуації на середньоазіатському газовому ринку. Звісно, може бути так, що й не поміняє. Але де гарантії?

      Словом, підстав для оптимізму небагато. Це, звісно, якщо дивитися з точки зору України як держави — адже навіть свою вимогу бодай частково контролювати реалізацію природного газу промисловим споживачам, на якій, за даними російського видання «Комерсант», наполягав керівник «Нафтогазу» Олексій Івченко, відстояти не вдалося — цей сектор повністю потрапляє під контроль «Укргазенерго», яке тільки отримуватиме від «Росукренерго» газ по ціні 95 доларів за кубометр, а українським споживачам продаватиме його вже по 115 доларів за такий самий обсяг. Що логічно — треба ж посереднику свою копійку заробляти, а 5 доларів він і без того витрачатиме на транспортування «блакитного палива» до кінцевих споживачів. І що ж виходить? Якщо на перший, досить дилетантський погляд — хтось дуже непогано на цьому всьому наживеться. А якщо цей погляд підкріпити відомостями з СБУшного досьє на «Росукренерго» та його реальних власників?..

ДУМКА З ПРИВОДУ

      Віктор Ющенко сподівається, що міжурядова угода між Росією та Україною зможе врегулювати питання стабільної ціни на газ щонайменше на 5 років. «Президент чудово розуміє, що в цій ситуації варто шукати компроміс. І значною мірою покладає серйозні надії на угоду міждержавну, міжурядову, над якою сьогодні працює уряд Єханурова», — передав думку глави держави заступник голови президентського секретаріату Анатолій Матвієнко.

      За його словами, цей документ «зможе врегулювати проблему щодо туркменського газу, щодо прив'язки проблеми транзитної ціни газу і стабільної ціни принаймні на 5 років, які закладені в цій угоді». А щодо участі у всій цій справі концерну «Росукренерго», то, як зазначив Матвієнко, «на жаль, Україна мусить погодитися з тим, що за наполяганням російської сторони [посередником з продажу газу] є комерційна структура»...