Сергій Ковальов: У всій цій неприємній газовій історії для Росії головним був політичний тиск
Сергій Ковальов двічі — на початку 1990-х — ставав депутатом російського парламенту (ВР і Держдуми). У січні 1994 р. його обрали першим Уповноваженим із прав людини РФ. Активна й послідовна антивоєнна позиція Ковальова, різка критика на адресу Кремля, виступи за мирне врегулювання чеченського конфлікту призвели до того, що в березні 1995-го Державна дума усунула його з посади омбудсмана.
За місяць Сергієві Адамовичу виповниться вже 75. Він — колишній дисидент, «шістдесятник», в'язень брежнєвських таборів — має великий авторитет у значної частини демократичної російської інтелігенції. Водночас численні прихильники «державного» і «прагматичного» підходу до проблеми прав людини в Росії вважають його необгрунтованим ідеалістом, чия безкомпромісність принесла суспільству більше шкоди, ніж користі. А російські націоналісти називають Ковальова одним із головних ворогів нації — головним чином, через його послідовне «західництво» в царині права й політики, прихильність до класичної ліберальної теорії, заперечення «путінщини» та ідей «особливого російського шляху».
Нині Сергій Ковальов (до речі, уродженець Сумщини) — лідер російського товариства «Меморіал», голова Фонду академіка Андрія Сахарова. В Україні він дуже часто знаходить «віддушину» для висловлення своїх поглядів. Наш діалог, організований за сприяння Антикорупційного комітету «Межа», стосувався передусім останніх конфліктів між Києвом і Москвою та перспектив двосторонніх відносин.