Пусти Росію у «вісімку»...

      Росія цього року перебрала на себе головування у «великій вісімці» — неформальному клубі найбільш промислово розвинених та багатих країн світу, до якого також входять США, Велика Британія, Франція, Японія, Німеччина, Канада та Італія. Кожен із членів «клубу восьми» головує в ньому впродовж року. Минулого року кермо було в руках прем'єр-міністра Великої Британії Тоні Блера, а наступного перейде в руки канцлера Німеччини Ангели Меркель. Власне, Німеччина мала головувати ще цього року, але в червні 2002 року на саміті «великої вісімки» в канадському місті Кананаскіс тодішній канцлер Німеччини Герхард Шредер поступився черговістю Росії, щоб його «великий друг Путін» також міг потримати згадане кермо. А ще, як кажуть, за обіцянку Путіна підтримати зусилля Німеччини стати постійним членом Ради безпеки ООН.

      Щорічні саміти «великої вісімки» мають лише символічне значення. Не буде винятком і цьогорічний, який Росія на правах хазяїна проведе влітку цього року в Санкт-Петербурзі. «Велика вісімка» — це почесний клуб, а не реальний виконавчий орган, який впливає на світову економіку. До цього часу жодне з рішень цього органу не було виконане в повному обсязі. А ті, що були частково реалізовані, мали благодійний характер, наприклад, списання боргів найбіднішим країнам світу. Але росіяни і особисто президент Путін вважають «велику вісімку» таким собі неформальним урядом світу. Тож впродовж року російські патріоти почуватимуться «пупком світу», а Путін — «прем'єр-міністром усієї планети». Російські ЗМІ на початку цього місяця в захваті писали: «Москва стала тепер столицею світу». А прокремлівські політичні коментатори в один голос стверджували: «Це найбільш переконливий доказ, що після років хаосу Росія нарешті встає з колін та повертає собі належний їй статус світової супердержави».

      «Російський купець» довго і наполегливо вибивав собі місце у світовому «клубі джентльменів». 1994 року під час саміту в італійському місті Неаполь Кремль вступив у нього «однією ногою». У всіх світових ЗМІ «велику сімку» на той час називали G7 (абревіатура від англійського «семеро гігантів»). Саміт у Неаполі вперше означили як G7+1. На практиці це означало, що після головного засідання лідерів семи країн вони також зустрілися та зробили спільне фото з тодішнім президентом Росії Борисом Єльциним. Лише 1997 року під час саміту «великої сімки» в американському місті Денвер Росію допустили до участі в головному засіданні, за винятком переговорів, які були присвячені фінансовим та економічним питанням. Наступного року під час саміту в англійському місті Бермінгем Росію вже визнали повноправним членом при обговоренні питань світової політики. Зроблено це було на пропозицію тодішнього президента США Білла Клінтона, який «пожалів» Росію за те, що після розпаду СРСР вона втратила свій статус супердержави.

      Росія до цього часу не має права брати участь у засіданнях з обговорення окремих питань, наприклад, фінансових. Але це не завадило їй перебрати головування на цей рік. Таким чином Володимир Путін отримав чудовий інструмент зміцнення своїх позицій всередині країни та, передусім, розгортання широкого політичного наступу на міжнародній арені. І Кремль має намір максимально повно використати цю нову можливість. Польська газета «Жечпосполита» написала, що Путін під час свого голосування у «великій вісімці» поставить на перший план питання енергетичної безпеки. В період рекордно високих цін на нафту та інші енергоносії це питання беззаперечно зацікавить Захід. Саме питання енергетичної безпеки мають бути головною темою розмов під час літнього саміту в Петербурзі та впродовж усього часу головування Росії. Путін має намір запропонувати своїм партнерам пакет енергетичних ініціатив, які стосуються забезпечення світової економіки традиційними видами палива, передусім нафтою та газом. Сенс ініціативи зводиться до одного: Росія готова стати гарантом енергетичної безпеки не лише Європи, але також Азії та навіть частково Америки. Путін розраховує, що якщо Захід проковтне цей кремлівський гачок, то закриє очі на його «керовану демократію», яка дуже далека від західних стандартів. Глобальним завданням кремлівського володаря є зробити Росію одним iз полюсів сучасного світу, який буде вирішувати його долю.

      Але Захід не є настільки наївним, щоб не розуміти, що Росія використовує поставки нафти і газу як інструмент реалізації своїх далекосяжних геополітичних цілей. І бачить, як вона вже використовує цей інструмент на сусідніх пострадянських теренах. ЗМІ, неурядові та правозахисні організації вказують лідерам «великої сімки» на те, що Росія вже зовсім відвернулася від демократії у внутрішній політиці, і ставлять резонне запитання: «Чи можна допустити головування такої країни у клубі провідних демократичних країн?» Захід не може дозволити собі зіпсувати відносини з Росією, тому уникає відповіді на це запитання. На певну реакцію спромоглися лише Сполучені Штати. Держсекретар США Кондоліза Райс заявила, що слабкий розвиток демократії в Росії може поставити Москву у скрутне становище на цьогорічному саміті «вісімки». Відома своєю прямолінійністю Райс сказала: «Я гадаю, дуже важливо, що Росія усвідомлює відповідальність головування в організації, яка об'єднує відкриті розвинені демократії... Якщо ви збираєтеся бути частиною G8, то вам краще бути країною розвиненої демократії, бо в іншому випадку в людей буде багато запитань, які вони підіймуть на засіданнях G8».

      Москва наразі сприймає всі ці слова та попередження як елемент антиросійської кампанії, оскільки для Кремля все, що не збігається з його доктриною, є антиросійським. Наприклад, рішення попереднього головуючого, прем'єр-міністра Великої Британії Тоні Блера, що цьогорічні засідання міністрів економіки та голів центральних банків G8 будуть проводитися не в Москві, а Лондоні. А також висловлена ним пропозиція розширити «велику вісімку» до «великої десятки» за рахунок Індії та Китаю. Впливова американська газета «Волл стріт джорнел» написала у статті під заголовком «У відносинах iз Путіним Захід вперся у стіну», яка з'явилася у номері від 12 січня: «В адміністрації США визнають, що цього року Росія дійсно може стати для США «больовою точкою». Як висловився один чиновник, що займається плануванням липневого саміту «великої вісімки», який вперше буде відбуватися в Росії, «перспектива Санкт-Петербурга ні у кого не викликає захвату»... І західні дипломати, які готують матеріали для переговорів, зазначають, що, хоча Росія в українському питанні повела себе не як гідний член «вісімки», наразі не зрозуміло, чи буде українська тема взагалі винесена на обговорення». «Прийом Москви до G8 ніколи не мав економічного обгрунтування, а мав за мету просувати демократичні процеси в країні, яка має велетенський ядерний арсенал. Можливо, що інженери такої політики G8, зокрема й президент Буш, починають тепер усвідомлювати, що припустилися помилки», — пише «Волл стріт джорнел» у своїй редакційній статті. В іншій статті цієї ж газети консервативний публіцист Девід Статер написав: «Потрібно вимагати від Росії дотримання стандартів групи G8, яка є організацією вільноринкових демократій. Внутрішня ситуація в Росії так сильно загрожує їй самій, що стає також справою інших членів групи. Якщо беззаконня, яке практикує Росія, триватиме, то «велика вісімка» повинна покласти край головуванню Росії в цьому клубі та і її членству в ньому загалом». Звичайно, що Росію з «великої вісімки» не виключать, але виголошені на її адресу звинувачення та застереження і так ставлять під сумнів достовірність її як країни, з якою можна мати справи.