Вихідні. Околиця міста ніжиться в теплій дрімоті. Надворі мороз, аж скалки скачуть! Тиша... Несподівано бузкові очі світанку розплющилися від якогось шурхотіння. Біля невеличкої каплички, що ніби призупинилася у воротах лікарні, пожвавлення: перші прихожани поспішними кроками бентежать дзвінку морозяну святість.
— Спаси Господи! З неділею будьте здорові!
— Дай Боже!
От-от почнеться служба, а в малесенькому храмі площею близько 16 «квадратів» уже ніде і яблуку впасти. Правда, чи багато вмістить у собі таке приміщення? Пальта й куртки, накинуті поверх спортивних костюмів та халатів, свідчать, що сюди людей привела остання надія просто з лікарняного ліжка. Різний вік. Різна стать. Різні статки. Різний статус. Спільне лише одне — молитва. За себе і за рідних, за близьких і далеких, за праведних і грішних, за друзів і ворогів, за державу та її керманичів. Та все минає, все змінюється, як сказав мудрець. Свято мине, і в святій тиші маленької каплички священик уже на самоті творитиме свою молитву за всіх. Влада, якій він служить, ніколи не піде у відставку: Вона ніколи не хапає за поли агітаціями, Вона за будь-яких обставин приходить на допомогу, а щирі каяття приймає як дар, Вона знаменом Любові зупиняє постріли. Це Влада Вічності.
Гоніння та утиски, яких зазнавала православна віра протягом усього свого існування, відомі чи не кожному майже з пелюшок. Адже при народженні немовляти батьки (віруючі) перш за все поспішають увести його в хрест під захист Божий. На жаль, частенько оце і вся інформація для дитини про її віросповідання: церква далеко, батьки заклопотані здобуванням хліба насущного, а розмаїття люб'язних конфесій таке, що інколи замість хрестика, одягнутого при хрещенні, на шиї якийсь зодіакальний звір. Свою, порослу бур'янами невігластва стежину, людина згадує лише на великі свята (часом не свято, а «праздно» проводячи час, що абсолютно суперечить православ'ю), та ще в крайньому відчаї від горя.
Але чи лише прості смертні винні за темряву, в якій блукають? Останнім часом тільки й говорять про відродження духовності. Проте хіба можна відродити віру, запроваджену рівноапостольним князем Володимиром, тільки одним-двома величними храмами в центрі міста? Чи під силу діставатися туди щонеділі старому і хворому?
Коли ідеш вулицями міста, то тут, то там помічаєш, як намагаються звестися невеличкі храми. Нарешті! Думається, і про тих, хто не завжди свічечку може поставити, подбали. Свята наївність...
Якою радістю просіяли очі прихожан храму Косьми і Даміана, що на Мінському масиві в Оболонському районі, коли його настоятель, протоієрей Володимир, сповістив про дозвіл влади на зведення просторішого храму на території лікарні... І яким відчаєм зойкнуло маленьке приміщення каплички на повідомлення про немислимий земельний податок (1549 гривень10 коп).
Чомусь лишаються поза увагою такі чинники, як демографічна статистика, соціальний рівень певного мікрорайону, поширеність цивільних шлюбів, а не церковних вінчань. Навіть поховання, за можливiстю, за межами столиці. Звідки ж надходитимуть кошти на утримування того, що називають «не хлібом єдиним»? Живляться прості смертні не лише пайками перед виборами. Чи не є це вишуканою формою приниження і знищення духовності, а не відродження?
Яка різниця між сокирою, всадженою у світлу голову священика Олександра Меня, і зарубуванні при корені того, що ледь пустило паростки?
Лідія ДЯЧЕНКО.
Іде другий десяток літ, як немає з нами дорогої для мене людини — Євдокименко Ірини Пилипівни, матері моєї дружини, а по-простому — тещі (або, як прийнято в англійців, mother-in-law, «мами за законом»). Народилася вона у 1910 році. >>
30-річний черкащанин Олексій Ганшин ніколи не мав автомобіля і навіть не хоче його купувати. Бо в нього є веломобіль. Олексій не просто любить на ньому подорожувати, він власноруч будує ще й лежачі велосипеди. У планах народного умільця — власна велосипедна фірма на зразок тих, що працюють у Європі. >>
Сьогодні — 9 днів, як пішов із життя Ігор Калашник, політик, громадський діяч Черкащини, доктор економічних наук, заслужений будівельник України, лауреат загальноукраїнського рейтингу професійних досягнень «Лідер України», депутат Черкаської міської ради кількох скликань і багаторічний друг нашої газети. Йому було лише 55 років. Раптова і трагічна смерть шокувала всіх, хто знав Ігоря Миколайовича. >>
Ще жоден художник тему сучасної українсько-російської війни досі не втілював настільки масштабно, як 53-річний художник iз Дніпропетровська Сергій Чайка. Його нова картина вражає грандіозністю, насиченістю образів українських героїв, серед яких у центрі постає Надія Савченко. >>
Звістка про те, що Василю Пилці з Кривого Рогу замовили портрет короля Кувейту, нещодавно була розповсюджена багатьма ЗМІ як неабияка сенсація. Особливої ж пікантності додавало те, що українському майстру гравюри на склі за таку роботу ніби мають заплатити гонорар у сумі річного бюджету України. >>
Більше 30 років поспіль українська народна пісня допомагає черкаській родині Карпенків на їхньому життєвому шляху. Саме пісню та музику Ніна Петрівна i Володимир Михайлович називають тим джерелом натхнення, яке підтримує, дає сили і дарує настрій. І тоді як добре на душі, і тоді як важко. >>
