«Сiмка» стратегiчних сфер

      Незважаючи на те, що парламент нібито звільнив на минулому тижні міністра Головатого, сам урядовець почувається досить впевнено i вважає такі дії Верховної Ради незаконними. Про абсолютну впевненість свідчила навіть прес-конференція міністра юстиції з приводу ста днів перебування на посаді i вже сама постановка її теми, переконувала, що пан Головатий ходитиме на роботу .  Мало того, міністр юстиції перебував у доброму гуморі i навіть жартував щодо колишніх колег-нардепів, які натиснули кнопку проти нього.

      «А я кажу: так, дякую. Нарешті в мене не буде обов'язків, залишаться тільки права. І я не буду ходити у Верховну Раду, тому що в мої обов'язки не входить йти доповідати якийсь закон... Я радий, що мене звільнили від виконання обов'язків, залишивши всі права», — кепкував з парламентської постанови міністр, бо вважає її незаконною. Адже причина звільнення була сформульована як «незабезпечення міністром юстиції розгляду суперечки між НАК «Нафтогаз України» і РАО «Газпром» в Арбітражному суді Стокгольма». «До чого тут міліція, якщо грім порося убив?» — дивувався Головатий, додавши, що, по-перше, не має жодного стосунку до зазначеного питання i навіть не має права як посадовець втручатися у комерційний спір, а по-друге, і суперечки як такої між цими структурами не було в Стокгольмському суді. Натомість міністр із великим задоволенням звітував за сто днів роботи на посаді (призначення відбулося 10 жовтня 2005 року), тим більше що традицію «100 днів» в Україні започаткував нібито саме він під час своєї першої каденції на чолі Мін'юсту у середині 90-х років.

      А за ці дні Сергію Головатому таки довелося походити по судах, але лише тоді, коли згідно iз законодавством він мав захищати конституційні засади функціонування держави i не лише. По-перше, це відстоювання позиції щодо невідкладного розблокування діяльності Конституційного Суду України. I хоча КСУ лишається паралізованим (Верховна Рада досі не привела до присяги суддів КС, призначених Президентом та Радою суддів, не призначила суддів за власною квотою), пан Головатий вважає, що прогрес є. Крім цього, чимало часу міністр витратив на захист інтересів Президента у справі за позовом колишнього Генпрокурора Святослава Піскуна. До своїх здобутків пан Головатий зараховує i те, що на початку грудня 2005 року в Україну повернувся літак АН-124 «Руслан», що більше року був під бельгійським арештом. А ще було підготовлено своєрідну «дорожню карту» діяльності органів влади України на шляху досягнення високих стандартів Ради Європи у сфері демократії, верховенства права та прав людини, а експертам РЄ надіслано чимало проектів кодексів i законів тощо.

      Звісно, за 100 днів мало що встигнеш, натомість Сергій Головатий уже розробив сім стратегій для очолюваного ним відомства на найближчі роки. Він каже, що йому все одно, хто буде міністром юстиції після парламентських виборів, адже ці стратегії мають виконуватися будь-ким з його наступників на посаді. «Сімка» стратегічних сфер від Головатого доволі проста i зрозуміла: судова система; система виконання судових рішень; адвокатура; нотаріат; правоохоронні органи; ефективна система органів юстиції; юридична освіта.

      Усі ці сфери потребують реформування, у кожній з них слід подолати корупцію i достойно забезпечити матеріальний рівень працівників. Не обійтися i без звільнень. Стосовно судових виконавців міністр Головатий навів приклад: на всю Європу з її 350-мільйонним населенням припадає 5 тисяч судових виконавців, а в Україні на 47 мільйонів — 7 тисяч! I водночас саме ця сфера є однією з найвразливіших i непрозорих. Або нотаріат. Міністр каже, що хабарі від 40 до 150 тис.грн. за округ нікуди не зникли, не зважаючи на його особистий мораторій на розподіл «ситних місць». Та й самому пану Головатому телефонують з парламенту, пропонують допомогти депутатській племінниці за «портфельчик» потрапити в гарний округ . Натомість чимало таких «портфельчиків» снують у різні боки на середньому рівні. Отже, боротися з корупцією доведеться ще довго. Але ж після «другого пришестя» Головатого (як він сам називає цю свою каденцію) уже є стратегія для наступних «полководців». Тому залишається сподіватися, що стратегія від Головатого є добре продуманою, адже ста днів не вистачило навіть Наполеону після Ельби, але перед остаточним вигнанням на острів Св. Єлени.