Злука і «нерозумні діти»

      Остуджені київськими морозами, «нашоукраїнці» вилітали на Західну Україну в повному «полярному» спорядженні: голова юридичного департаменту «НУ» Роман Зварич, скажімо, вдягнув теплий спортивний костюм, Микола Катеринчук — штани для катання на лижах (костюмні перевозив на вішаку). Хтось із штабістів узагалі вдягнув кожух, а ще один узяв про запас — на випадок, якщо хтось змерзне на тернопільському віче. І тільки Роман Безсмертний підготував для поїздки в Тернопіль костюм. Він, голова ради блоку «Наша Україна», мусив виглядати найбільш офіційно. «Романе Петровичу, ви бачили, як рибалки йдуть на риболовлю? — звернувся до нього Катеринчук. — Так от, ви не по формі». Безсмертний не відповів. Того дня у нього був філософський настрій. Хтось сказав, що у Тернополі тепліше, градусів на десять. «О, так там спека», — прокоментував голова аналітичного відділу «НУ» Анатолій Луценко.

      Але виявилося, що в Тернополі таки дуже холодно. Склалося враження, що київські морози просто перебралися трохи західніше. Попри все, на віче, яке проводила «Наша Україна» на Театральній площі, зібралося кілька тисяч чоловік. У руках вони мали транспаранти «Я не дам зрадити нашу Україну», «ТЛЯ не пройде», «Ні реваншу», «Путіну — труба!» тощо. По периметру площі організатори розмістили польові кухні, там наливали чай. З-поміж інших на віче прийшла й відома революціонерка Параска Королюк. Баба Параска ніскілечки не знітилася і зайняла місце біля трибуни поруч із вождями.

      На мітингу, ясна річ, найбільше говорили про соборність, про те, що хоча Україна не раз ділилася і водночас постійно шукала об'єднання, соборності не вистачає й зараз. «Трохи не по собі, що історія повторюється, — казав Безсмертний. — 22 січня 1919 року єдналися, а наступного дня почалося: одні — туди, інші — звідти... Те саме й зараз». Як «між іншим» «нашоукраїнці» обов'язково згадували про «несоборну» поведінку ще недавніх соратників із БЮТ. «Ми мусимо говорити про те, що відбулася зрада Майдану, — казав із трибуни «губернатор» Тернопілля і лідер місцевих рухівців Іван Стойко. — Зрадили ті, хто стояли з нами пліч-о-пліч. Я не дивуюся ні комуністам, ні есдекам, ні тим зеленим Дідам Морозам, які возвеличують Литвина. Але я дивуюся тій політичній силі, яка була тут, і яка сьогодні не з нами».

      Найбільш дошкульним (щодо бютівців) був виступ Романа Зварича. «Коли ви дивитесь на деяких наших політиків, — звернувся до громади голова юридичного департаменту «Нашої України», — чи не здається вам, що вони перетворилися на чаклунів, які вміють дуже вправно плести байки? Послухаймо першу байку. Їде одна чаклунка до Москви і говорить про те, що вона переконала Путіна, щоб Росія продавала нам газ за 45 доларів. Хіба ви в це вірите? А інша чаклунка, яка поїхала в Івано-Франківськ, вирішила переплюнути попередню і сказала, що якби вона ще трішки поспілкувалася з Путіном, то газ був би по 40 доларів. Якби ми чекали таких чаклунських див, то повернулися б із цієї площі до наших осель, і вони були б холодними, як цей майдан».

      «Але, — продовжив Роман Зварич, — послухайте ще одну байку. Була чаклунка, яка дуже близько стояла до нашого гетьмана. Вона говорила ті самі речі, що наш гетьман, ті самі корогви несла. Але невдовзі чаклунка вирішила відірватися від нашого гетьмана, бо йому нібито треба позбутися своїх генералів і полководців. Це називалося, що, мовляв, «я, пане гетьмане, хочу вам допомогти». До цього зводиться позиція наших колишніх партнерів по помаранчевому Майдану. Вони хочуть допомогти Ющенку, відправивши його уряд у відставку. Тільки чомусь не згадують, хто вніс постанову про відставку уряду до Верховної Ради. Ні, це не Литвин, не Янукович і навіть не депутат із БЮТ. Ви знаєте, хто був автором тієї постанови? Це, — Зварич знав, що сказати патріотичним галичанам, — Петро Симоненко. І це не байка, а гірка правда. А деякі наші партнери називають це допомогою нашому Президентові». Виступ Зварича зірвав найбільші овації. Майдан довго скандував «Ю-щен-ко!», а Роман Безсмертний схвально поплескав свого колегу по плечу.

      Наприкінці мітингу — символічно для дати — було оголошено про створення обласного блоку «Наша Україна». Як розповів Іван Стойко, до тамтешньої «НУ» ввійшли організації НСНУ, НРУ, КУН, УРП «Собор» і ПППУ.

      Після віче слухати інших довелося вже самим політикам. До них зі своїми зверненнями підійшло кілька громадян. Найбільшу ж активність — і хто б сумнівався? — проявляла баба Параска. «Ой, Романе, дай я тебе поцілую», — бігла вона до Безсмертного. «А де Миколка», — шукала потім Катеринчука. Баба Параска так і пройшла кількадесят метрів за політиками. Дорогою казала столичним панам, щоб вони «берегли Івана («губернатора» Стойка. — Авт.), бо він добре газдує». До речі, напередодні казали, ніби баба Параска розчарувалася в Юлії Тимошенко, бо та проголосувала проти Єханурова. Але пресі пані Королюк нічого так і не розповіла. Вона була обурена, що журналісти описують її як лобістку, яка «вибила» собі газ, телефон і надбавку до пенсії. «Це неправда, — гнівалася баба Параска, і додавала: — І Ющенка я люблю, і Тимошенко. І хочу, щоб вони об'єдналися. А якщо ви хочете, щоб я сказала, що не люблю Тимошенко, то я так ніколи не скажу!».

       Тема стосунків Ющенка і Тимошенко, «Нашої України» і БЮТ супроводжувала увесь візит «Нашої України» на Тернопільщину. Про це найбільше питали й місцеві журналісти. «Частково я з вами погоджуюсь, — відповів Безсмертний на прес-конференції на зауваження про те, що нинішня боротьба з Тимошенко може перешкодити єднанню в майбутньому, — тому що справді важко говорити неприємні речі про тих, хто вчора був союзником. Але я давно сформував свою думку про Тимошенко. І сьогодні я не бачу від цього політика користі для України». Водночас Роман Петрович не скупився вимовляти слово ТЛЯ, яке є абревіатурою до антиурядової коаліції Тимошенко—Литвин—Янукович. «ТЛЯ — це дуже багатозначні та симптоматичні речі, — зазначав Безсмертний. — Це проти Ющенка, проти Майдану, проти України, проти 22 січня». При цьому він додавав, що з тим же БЮТом треба буде домовлятися. За його словами, не сьогодні-завтра «Наша Україна» відправить союзникам по Майдану документи щодо поновлення «помаранчевої» коаліції. «Ми готові сідати за стіл переговорів і домовлятися, — зауважив Безсмертний. — Але за однієї умови: не шантажувати ні Президента, ні уряд».

      Утім одна справа — анонсувати ще не початі переговори, а зовсім інша — власне, домовлятися. Бо нинішнє протистояння, і кожне слово, випущене в бік тимчасового конкурента, тільки розхитує ніжки стола для переговорів. Чи не перешкодить це єднанню? «Коли ми говоримо «ТЛЯ», — відповідає на питання «УМ» Безсмертний, — ми хочемо відвернути ту політику, яку зараз проводить БЮТ. Юлія Тимошенко — розумний політик, і я думаю, що їй вистачить розуміння сприймати ці слова не як образу, а як сигнал. Бо те, що вона зараз робить, і з ким вона співпрацює, — небезпечно. Тобто ми посилаємо сигнал, щоб відвернути Тимошенко від цієї небезпеки».

      Власне, якщо говорити про критичні випади між «помаранчевими» конкурентами, то чи не найбільш уїдливі слова в бік БЮТ із боку «Нашої України» озвучив якраз Роман Безсмертний. В одному з інтерв'ю він назвав тих політиків, які відправили уряд у відставку, «гівнюками». В ефірі тернопільського телебачення голові ради «Нашої України» нагадали ці висловлювання. Безсмертний відповів: «Справді, було таке інтерв'ю». «Тільки ми ж не будемо згадувати тих слів в ефірі», — намагався вберегтись від телевізійного конфузу ведучий. «Ні, — заперечив Безсмертний, — чому ж? Мій дід Дем'ян, коли ми з братом не погодували кроликів, наробили якихось збитків або ще щось, називав нас або гівнюками, або засранцями. Це було звернення до нерозумних дітей, які зробили шкоду. Те саме й тут. То нехай вони (політики. — Авт.) це почують і сприймуть як побажання. Це звернення до нерозумних дітей», — по-філософськи підсумував Безсмертний.

Київ — Тернопіль — Київ.